Сьогодні у рамках Школи з реструктуризації та банкрутства пройшов LHS Discussion Hub «Від банкрутства до відновлення платоспроможності: зміна пріоритетів». Модератором дискусії виступив радник ЮФ Evris, член дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, віце-президент ВГО «Саморегулівна організація фахівців конкурсного процесу» Сергій Донков. Отже, банкрутство в Україні, що це — забезпечення розрахунків, втеча від боргів чи отримання контролю над бізнесом?
Практика банкрутства, за словами директора департаменту з питань судової роботи і банкрутства Міністерства юстиції України Юрія Моісеєва, пішла дещо іншим шляхом, ніж це передбачено метою профільного законодавства — максимальне погашення вимог кредиторів. Також він звернув увагу на «шкідливу» статтю 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»: завдяки спрощеній процедурі, закладеній у статті, арбітражний керуючий може прийти на підприємство, коли там уже немає ніяких активів. Пан Моісеєв сподівається, що відсоток забезпечення розрахунків зміниться на краще з прийняттям Кодексу України з процедур банкрутства, який готується до другого читання.
Суддя Вищого господарського суду України Володимир Поліщук погодився з тим, що стаття 95 Закону використовується не надто ефективно. Але причина, на його думку, у відсутності такого визначення, як «цінність власної репутації». Використовуючи процедуру банкрутства, суб’єкт господарювання може протягом кількох років змінювати назву і форму господарювання. «Своєю репутацією у цій країні чомусь ніхто не дорожить», — відзначив пан Поліщук.
З прийняттям проекту Кодексу України з процедур банкрутства (реєстраційний № 8060) реформа сфери банкрутства не завершиться. У цьому переконаний член Комітету Верховної Ради України з питань правової політики і правосуддя Руслан Сидорович. За його словами, важливо те, що вдалося серйозно попрацювати над процедурою розпорядження майном.
Забезпечення розрахунків, втеча від боргів чи отримання контролю над бізнесом — у цих трьох цілях банкрутства, на думку заступника директора департаменту, начальника управління правового забезпечення департаменту проблемних активів Банку «ПУМБ» Андрія Джури, повинен бути баланс. До цього потрібно прагнути і в приватній практиці, і в законодавстві, і в судовій практиці. Арбітражний керуючий, голова ради Всеукраїнської саморегулівної організації арбітражних керуючих «Асоціація антикризового менеджменту» Вячеслав Лецкан зазначив, що, за статистикою, з цієї тріади превалює втеча від боргів — така статистика.
Процедура банкрутства спрацьовує тільки у такому взаємозв’язку: «суд» — «арбітражний керуючий» — «основні кредитори» — «боржник». Якщо хоч одна із ланок випадає, результат ефективним не буде. На цьому акцентував увагу юридичний радник Центру комерційного права, к.ю.н. Ігор Ніколаєв. Саме тому надзвичайно важливо завершити судову реформу, адже те, про що ми сьогодні говоримо, — це комплексний процес.
Не забезпечивши учасниками процедури і контролюючими органами виконання вимог законодавства, немає сенсу змінювати законодавство, вважає голова АТ «Віталій Титич і Партнери» Віталій Титич. Старший партнер Ario Law Firm Юліан Хорунжий переконаний, що процедури банкрутства стали «чистішими». Проект Кодексу здатен впровадити нові процедури для санації або ліквідації, але головна проблема — у здатності досягти компромісу між боржником і кредитором.
Говорячи про міжнародний досвід, науковий радник Юридичної групи LCF, д.ю.н. Олександр Бірюков акцентував увагу на відповідальності менеджменту. Пан Сидорович підкреслив, що потрібно розділяти аспект фінансової та кримінальної відповідальності, а в українських реаліях існує проблема інституційної неспроможності довести злочин.
Говорячи про етику арбітражних керуючих, Юрій Моісеєв підкреслив, що в будь-якому професійному співтоваристві мають існувати хоча б негласні правила поведінки. Але коли представницький орган для забезпечення діалогу із суспільством та органами влади не створений, ми не можемо говорити про етику як таку. Саме такий представницький орган має розробити правила етики. Держава не повинна втручатися в такі речі, як правила етики професійної спільноти або їх дотримання. Іншої думки дотримується Віталій Титич: з урахуванням досвіду адвокатури і приватних виконавців він вважає недоцільним створення професійного органу арбітражних керуючих.
Керуючий партнер ЮК Elite Consult Group, арбітражний керуючий Діана Козловська переконана, що має бути внутрішнє, особисте розуміння того, що репутація арбітражного керуючого — найцінніший нематеріальний актив. Вона вважає, що всі учасники процесу банкрутства повинні діяти як єдиний механізм. «Якщо докласти зусиль всіх учасників процесу, можна звести нанівець ефективність застосування непрозорих процедур», — додав Володимир Поліщук.
