Про кримінально-правове переслідування порушників прав на ТМ розповів слухачам Legal High School Володимир Рудниченко, радник МЮФ Integrites. За його словами, порушення прав інтелектуальної власності — це дії, спрямовані на протиправне використання об’єктів права інтелектуальної власності, що належать іншим особам, умисно вчинені особою, яка розуміє протизаконний характер цих дій, з метою отримання матеріальної вигоди, що може кваліфікуватися у статті 229 Кримінального кодексу України.
Елементами порушення права власності можуть бути нанесення знака на будь-який товар, для якого знак не зареєстровано, упаковку, в якій міститься товар, вивіску, етикетку, нашивку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, імпорт та експорт. Крім того, порушенням буде застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано, чи застосування його в документації або в рекламі та в мережі інтернет, зокрема у доменних іменах тощо.
За словами лектора, аби дії особи можна було кваліфікувати за статтею 229, цими діями мають бути завдані збитки, які на 2019 рік мають обчислюватися від 18,53 тис. грн (частина 1), 185,3 тис. грн (частина 2) та 926,5 тис. грн (частина 3). При цьому лише факт заподіяння особливо великих збитків робить порушення права на ТМ тяжким злочином, який передбачає негласні слідчі дії.
Володимир Рудниченко описав загальний алгоритм процедури притягнення до кримінальної відповідальності, зазначивши, що в лавах Національної поліції України вже є підрозділи, які мають досвід проведення оперативно-розшукових дій у справах про порушення прав інтелектуальної власності.
Одним з елементів процедури притягнення до кримінальної відповідальності є контрольована закупка, проте лектор підкреслив, що її застосування можливе лише у кримінальному провадженні, розпочатому за частиною 3 статті 229 КК України. Прокурор приймає рішення (у формі постанови) про проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді контролю за вчиненням злочину (контрольована закупка).
Лектор наголосив слухачам Legal High School на тому, що проводити контрольовану закупку має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням — уповноважені оперативні підрозділи Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового і митного законодавства, органів Державної кримінально-виконавчої служби України, органів Державної прикордонної служби України. За результатами контрольованої закупки складається протокол, до якого додаються речі і документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії.
Володимир Рудниченко описав етапи судового розгляду справ про порушення прав на ТМ та навів приклади судової практики з цього питання, зазначивши, що за період з 2012 по 2019 рік у таких справах в ЄДРСР усього зареєстровано вироків за статтею 176 КК України — 43, за статтею 177 КК України — 3, за статтею 229 КК України — 105.
