Своєчасний збір і подача доказів — запорука успіху в господарському процесі, переконана Ганна Бондаренко, суддя Господарського суду м. Києва

Що змінилося в господарському процесі внаслідок новацій 2017 року? Яка практика застосування нових способів доведення? На ці запитання дала відповідь суддя Господарського суду м. Києва Ганна Бондаренко під час лекції «Новели доведення» в рамках курсу Legal High School з підвищення кваліфікації адвокатів корпоративного сектора.

Перша новела — господарський процес став більш змагальним і наближеним до цивільного процесу, суду тепер заборонено самостійно збирати докази. Таким чином, сторони повинні враховувати, що тепер відповідальність за доведення своєї позиції лежить на них. Такі докази треба збирати позивачеві до подачі позову, а відповідачу — до подачі відкликання у справі і подавати їх з першими заявами по суті спору. У разі неможливості самостійно зібрати докази учасник процесу має клопотати про їх витребування перед судом одночасно з подачею першої заяви по суті справи. Але й витребувати докази суд може тільки в тому разі, якщо сторона справді не має можливості сама отримати такий доказ, а він необхіден для вирішення спору по суті. У суду залишилося право витребовувати докази за своєю ініціативою тільки у двох випадках: якщо є явні суперечності між поданими доказами і якщо сторони приховують якісь докази, тобто недобросовісно користуються своїми процесуальними правами і обов’язками.

Ще одна новація господарського процесу — участь свідка. Однак перш ніж клопотати про виклик свідка, сторона повинна подати нотаріально засвідчені свідчення такого свідка у формі заяви, щоб суд зміг дати оцінку необхідності його виклику. Якщо таких попередніх показань немає, суд, швидше за все, відмовить у виклику свідка.

До слова, в порядку показань свідків необхідно оформляти відповіді опонента (директора чи керівника, але не адвоката, який представляє юридичну особу в суді) з питань, що подаються через суд у порядку статті 90 Господарського процесуального суду України.

Окремо лектор зупинилася на новаціях у частині експертних висновків. У заяві про проведення експертизи треба, щоб було чітко сформульовано і експерт повідомлений про те, що такий висновок потрібен для подачі до конкретного суду в рамках розгляду конкретного спору (сторони, предмет, якщо є — номер провадження). Також заява повинна містити повний перелік доказів, які подаються на експертизу. Самостійно експерт не може доповнювати предмет дослідження, хіба що користуватися даними з відкритих джерел. Суд все ще може призначити експертизу, але це допускається тільки якщо сторони діють недобросовісно або в матеріалах справи є суперечливі один одному висновки експертизи або висновок експерта йде в розріз з іншими доказами у справі.

На завершення Ганна Бондаренко зупинилася на питаннях допустимості доказів, а також строках їх подачі. Так, усі докази позивачем повинні подаватися разом із подачею позову (замість них можуть подаватися клопотання про витребування доказів або про продовження строку на подачу). Відповідач же повинен подавати докази разом із відзивом, строк на подачу якого визначається судом при відкритті провадження.

Докази, подані поза цими строками, не можуть бути прийняті і досліджені судом, якщо не буде клопотання про поновлення строків, пропущених з поважних причин.

Необхідно також звернути увагу як суддям, так і представникам сторін на новації у ГПК України, які були внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20 вересня 2019 року №132-IX. Так, з 16 листопада 2019 року (дати набуття чинності змінами) до ГПК України були внесені зміни щодо підстав для звільнення від доказування, достовірності доказів, поданих сторонами, а також введено нове поняття «ймовірність доказів» замість достатності доказів, що дещо змінює принцип оцінки доказів судом з 16 листопада 2109 року, на що необхідно звернути увагу юридичній спільноті.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів та адвокатів

Кошик