Про те, як уникнути тримання під вартою під час обрання запобіжного заходу, слухачам Legal High School розповів Сергій Лисенко, керуючий партнер GRAСERS. Даючи визначення поняття «запобіжний захід», він підкреслив, що інститут запобіжних заходів є способом забезпечення діяльності правосуддя щодо осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності, а у виняткових випадках — у відношенні осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому було наголошено, що запобіжний захід повинен застосовуватись лише у разі крайньої необхідності, а метою його обрання є забезпечення виконання підозрюваним (обвинуваченим) процесуальних обов’язків та запобігання його спробам переховуватись, знищити або сховати речі та документи, впливати на потерпілого, свідків, інших підозрюваних, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
За словами лектора, серед усіх запобіжних заходів тримання під вартою є найбільш суворим, який суттєво обмежує конституційне право людини на свободу та особисту недоторканність, передбачене КПК України. Він нагадав слухачам Legal High School, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 183 КПК України. При цьому було зазначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наведених ризиків, слідчий суддя, суд на підставі поданих сторонами кримінального провадження матеріалів повинен оцінити сукупність усіх юридично значимих обставин, а також лектор навів перелік цих обставин.
Сергій Лисенко наголосив, що відповідно до практики ЄСПЛ національні суди повинні з’ясувати, чи є тримання особи під вартою до судового розгляду справи єдиним запобіжним заходом, який забезпечив би належну процесуальну поведінку особи та виконання нею процесуальних обов’язків, а також чи є можливість обмежитися в даному випадку застосуванням менш суворого (альтернативного) запобіжного заходу.
Лектор розглянув різні аспекти оскарження застосування запобіжного заходу та наголосив, що у разі продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд зобов’язані враховувати, що сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: шести місяців — у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості; та дванадцяти місяців — у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Сергій Лисенко, наводячи приклади із судової практики, проаналізував слухачам Legal High School способи застосування запобіжних заходів, зокрема зміну тримання під вартою на домашній арешт, та наголосив, що тримання під вартою є та повинно залишатись винятковим запобіжним заходом, який слідчий суддя (суд) може застосувати тільки тоді, коли дійде висновку про недостатність застосування більш м’якого запобіжного заходу. Такий порядок забезпечує реалізацію основоположних засад кримінального провадження.
