Адвокати, судді та прокурори взяли участь у LHS Discussion Hub «Кримінальні переслідування осіб за межами України»

Юристи обговорили актуальні проблеми кримінального переслідування осіб за межами України в рамках LHS Discussion Hub. Модераторами виступили редактор журналу «Український адвокат» Ірина Гончар та партнер АО Barristers Олексій Шевчук.

Як випливало з виступів, труднощі у цій сфері викликані недосконалістю законодавства, а також тим, що не всі учасники процесу готові працювати згідно з найкращими стандартами. Були презентовані позиції адвокатів, прокурорів та суддів, які обґрунтували свою думку на конкретних кейсах.

Адвокати вважають, що правоохоронні органи виходять за рамки обмежень кримінально-процесуального законодавства і використовують прогалини на власну користь. Олександр Жила, прокурор відділу прокуратури міста Києва, визнав, що часто прокурори у ході обшуку вилучають закордонний паспорт і тільки після цього звертаються з відповідним клопотанням до суду. Окрім закордонного, вилучають також і національний паспорт. При цьому іноді адвокатам вдається повернути закордонний паспорт, тоді прокурори не вправі обмежити виїзд. Але якщо особа виїде, то сторона обвинувачення звертається з вимогою посилити запобіжний захід, стверджуючи, що особа виїхала саме з метою уникнення кримінальної відповідальності. У такому разі слідчим потрібно підтвердити факт, що підозрюваний виїхав, звернутися з клопотанням про зміну запобіжного заходу. Потім або проводяться слідчі дії, або надсилаються доручення про проведення слідчих дій.

Протилежну позицію озвучив партнер АО Barristers Олександр Шадрін. Якщо особа мала тільки обов’язок з’являтися в органи слідства, то вона у неї було право виїхати, стверджує пан Шадрін. Зараз же прокуратура одразу після виїзду заявляє про приховування від слідства. Наскільки це пропорційно і доцільно? Особа могла виїхати на лікування або відпочинок.

На запитання, хто ж більше зловживає своїми правами, відповіла суддя Солом’янського районного суду міста Києва. На її думку, більше зловживають саме адвокати. «Затягування процесу відбувається з вини захисту, а не прокурора», — заявила пані Зелінська. Публічні особи, які перебувають під слідством, досить платоспроможні (нерідко вони мають два громадянства, що ускладнює процедуру). Як правило, у них чотири-п’ять адвокатів. Суд стикається з тим, що один в іншому процесі, другий захворів, третій — у відрядженні. Через неявку всіх адвокатів засідання зривається.

Але не завжди адвокати діють в інтересах клієнта. Так, наприклад, у практиці судді був випадок, коли адвокат замість клієнта, що знаходиться в Росії, отримав підозру, що взагалі не узгоджується з кримінальним процесом. Не заперечує, що багато адвокатів зловживають правами, але нерідко просто не мають необхідного досвіду та знань, і модератор Олексій Шевчук. Трапляється, що захисники не знають, як працює Інтерпол.

Денис Овчаров, партнер, керівник практики захисту бізнесу Lavrynovych & Partners Law Firm, підтвердив, що, маючи справу з правоохоронною системою, клієнти справді часто вирішують виїхати за межі України. Для виправдувального вироку в Україні потрібно шість-сім років, зазначив він, додавши, що «абсурдні звинувачення призводять до того, що клієнти вважають абсурдним і саме виправдання». За його словами, адвокати рекомендують організовувати бізнес-процеси так, щоб завжди залишався шанс легально виїхати до іншої країни, звідти керувати бізнесом і там чекати на рішення суду. В Україні отримати справедливе рішення — довго і дорого. «Поки правоохоронці зловживатимуть своїми правами, буде розвиватися і практика «лижного» права», — так описав проблематику адвокат. «Не так важко відправити клієнта в теплі краї, набагато важче його звідти повернути», — заявив адвокат, розповідаючи, що часто клієнт виявляється не готовим до виїзду і цим можна лише нашкодити. На його думку, підозрюваним у більшості економічних злочинів виїжджати з країни не рекомендується. Є ризик втратити бізнес, репутацію, витратити чимало коштів на юристів, заподіяти шкоду близьким і партнерам.

Виступаючі наполягали на тому, що ефективність захисту прав поки залишає бажати кращого. Злата Симоненко, партнер АО «Солодко і Партнери», розповіла, що досить частими є випадки, коли є ухвала про зняття з розшуку, але особа все одно публічно значиться в списку розшукуваних, коли особа більше не значиться в міжнародному розшуку, але продовжує перебувати в державному, що суттєво обмежує її можливість повернутися на батьківщину.

Як випливало з виступу прокурора Олександра Жили, правоохоронцям різних країн не завжди вдається налагодити ефективну співпрацю. Так, в одній із справ американським прокурорам не вдалося відстояти позицію прокурорів українських перед судом. Суд у США визнав, що підозру, видану в Україні, викладено не зовсім коректно. Має бути не просто об’явлено підозру, але із документів має слідувати впевненість, що особа причетна до злочину. Разом із тим полегшує роботу правоохоронців листування електронною поштою безпосередньо з виконавцями: вони можуть переслати колегам потрібну інформацію, дати поради, підказати, як ліпше викласти правову позицію тощо. Також пан Жила порадив захисникам ефективно взаємодіяти із зарубіжними суб’єктами на рівні виконавців, а не тільки апелювати до ООН або ЄСПЛ.

Адвокати нарікали, що українські слідчі судді не перевіряють обґрунтованість підозри, стверджуючи, що вона буде встановлена на більш пізніх етапах. Хоча Злата Симоненко не повною мірою згодна з думкою колег: вона вважає, що все залежить від суддів. Іноді судді скрупульозно аналізують підозру і документи, якими вона підтверджується. У екстрадиційних справах досить частими є випадки, коли слідчі вносять документи іноземною мовою без перекладу, і суд їх не приймає. З іншого боку, Марія Зелінська, суддя Солом’янського районного суду міста Києва, розповіла, що завжди, коли судді принципово реагують на порушення, одразу в ЄРДР з’являється інформація про відкриття кримінального провадження за статтею 375 КК України вже стосовно судді. Утім, як зазначила Злата Симоненко, слідчі витрачають більше зусиль на відкриття кримінальних проваджень за статтею 375 КК України, ніж на підготовку якісних матеріалів.

Дмитро Моргун, керуючий партнер АО ANTEVERIS, звернув увагу на те, що якщо говорити про місто Київ, то правоохоронці намагаються заарештувати підозрюваних саме в Солом’янському районі столиці, оскільки судді відповідного районного суду більш компетентні в питаннях екстрадиції, зважаючи на наявність на території цього району міжнародного аеропорту «Жуляни». Разом із тим адвокат поставив гостре запитання: чи не порушує Україна міжнародні конвенції, якщо видає підозрюваного країні, яка відмовилася від частини гарантій за Конвенцією, як це зробила Туреччина після подій 2015 року? На це Олександр Жила відповів, що особи, які видаються, є громадянами іншої країни і вона має право здійснювати переслідування щодо них. Треба розглядати ризики індивідуально, адже в іншому випадку будь-який виїзд особи за кордон гарантуватиме ухилення від відповідальності, а це неправильно.

На завершення адвокати відзначили, що більшість порушених питань потребують вирішення шляхом формування практики і корекції норм процесуального законодавства, а також контролю за його дотриманням усіма учасниками процесу та судом — через відповідні компетентні органи.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів