«Актуальна практика Великої Палати Верховного Суду у кримінальних справах щодо єдності застосування окремих норм кримінального закону та процесу» — тема лекції Сергія Лисенка, керуючого партнера GRAСERS

Про практику застосування кримінального законодавства Великою Палатою Верховного Суду слухачам LHS розповів Сергій Лисенко, керуючий партнер GRAСERS.

Робота Великої Палати Верховного Суду має суттєве значення в кримінальному судочинстві, оскільки визначає вектор подальшого застосування кримінального законодавства, окреслив актуальність заявленої теми Сергій Лисенко.

На початку лекції спікер зупинився на правилах зарахування терміну попереднього ув’язнення, поставивши запитання: «Чи є Закон України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань і зарахування строку попереднього ув’язнення», яким передбачене внесення змін до частини 5 статті 72 Кримінального кодексу України і закріплене положення, згідно з яким попереднє ув’язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день, є законом про кримінальну відповідальність, який іншим чином погіршує становище особи в розумінні статті 5 КК України?». Відповідаючи на це запитання, Сергій Лисенко процитував висновок Великої Палати: «Положення частини 5 статті 72 КК України щодо правил зарахування попереднього ув’язнення в строк позбавлення волі або інших видів покарань, передбачених у частині 1 статті 72 КК України, не можна вважати такими, які визначають «караність» або «інші кримінально-правові наслідки діяння» в розумінні частини 2 статті 4 КК України. Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув’язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набуття чинності Законом №2046-8, під час зарахування попереднього ув’язнення в строк покарання застосуванню підлягає частина 5 статті 72 КК України в редакції Закону №838-8. У такому разі Закон №838-8 має переважну (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків закону є неправильним, оскільки його зворотну дію як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», згідно з частиною 2 статті 5 КК України, не допускається.

Така позиція Великої Палати суттєво поліпшує становище наших підзахисних і допомагає домогтися більш м’якого покарання, прокоментував Сергій Лисенко.

Що стосується терміна «потерпілий» у розумінні статті 46 КК України, то цей термін необхідно розуміти в його кримінально-правовому сенсі, тобто це особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіяно фізичну, моральну і/або майнову шкоду або створено загрозу її заподіяння.

Чи можливе відшкодування шкоди у разі смерті, наприклад, родичам померлого? Позиція Великої Палати Верховного Суду — однозначна: заподіяна кримінальним правопорушенням шкода в розумінні статті 46 КК України має бути такою, що за своїм характером піддається відшкодуванню (усуненню). Смерть є наслідком, що має незворотний характер. Таким чином, шкода у вигляді смерті відшкодуванню або усуненню в розумінні статті 46 КК України не підлягає.