Тему актуальної судової практики у спорах, пов’язаних з фіктивністю контрагентів та угод, продовжила лекція керівника групи претензійно-позовної роботи ПАТ «Рітейл Груп» Андрія Чехонадського.
Зокрема, лектор звернув увагу на доказову базу визнання або спростування судами позицій контролюючого органу щодо фіктивного контрагента та фіктивних операцій. Перш за все, це вирок за статтею 205 Кримінального кодексу України стосовно посадової особи контрагента платника податків. За словами доповідача, у його практиці не було випадків, щоб у вироку вказувалося на відсутність факту операцій між контрагентами. «Як правило, у вироку наводиться цитата з протоколу допиту директора контрагента (обвинуваченого в рамках цього кримінального провадження) про те, що він не підписував жодних документів», — відзначив Андрій Чехонадський.
Ще одним доказом є протокол допиту. У цьому контексті лектор звернув увагу на те, що суди практично ніколи не витребовують оригінали протоколів допиту, а представники податкових органів копію подають у поганій якості, засвідчену або представником контролюючого органу, або слідчим, який проводив допит. У таких випадках виникає питання про допустимість подібного доказу. Як зазначив лектор, навіть у разі, якщо суд задовольнив клопотання про надання оригіналу допиту, контролюючий орган ніколи його не надає. У результаті, незважаючи на погану якість засвідченої копії протоколу допиту, суди приймають її як допустимий доказ.
Також пан Чехонадський розповів про те, що в одній із супроводжуваних ним справ податковий орган як на підтвердження фіктивності операції послався на пояснення директора контрагента, при цьому суд не дав ніякої оцінки тому, є такі пояснення доказом чи ні. «Якщо це рішення залишиться чинним, ми опинимося у ситуації, за якої пояснення, надані навіть не в рамках кримінального провадження, будуть визнані доказами», — резюмував лектор.
