Анна Цірат, лектор LHS: головний обов’язок перевізника — турбота про пасажира на всіх етапах перевезення

«Практика розгляду спорів з міжнародних повітряних перевезень судами різних країн» — тема лекції Анни Цірат, партнера АО «Юрзовнішсервіс».

Лектор зазначила, що Конвенція про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень 1999 року (Монреальська конвенція) регулює лише три види спорів: щодо загибелі або тілесних ушкоджень пасажирів, щодо пошкодження багажу і вантажу та щодо затримки у повітряному перевезенні пасажирів, багажу або вантажу. Усі інші аспекти врегульовано чинним національним законодавством.

Пані Цірат звернула увагу на статтю 29 Конвенції, яка передбачає винятковість застосування Монреальської конвенції до спорів з міжнародних перевезень. Хоча остання лише модернізує документи варшавської системи, основним з яких була Варшавська конвенція, Монреальська конвенція внесла ряд новел, серед яких заміна інституту вини перевізника на інститут «недбалості» (negligence). І хоча інститут «недбалості» був запозичений із загального права, він набуває все більшого поширення: зустрічається як у чинному Цивільному кодексі України, так і в Принципах міжнародного приватного права, які зараз активно обговорюються в ЄС (Principles, Definitions and Model Rules of European Private Law. Draft Common Frame of Reference (DCFR), відзначила спікер.

Відповідно до визначення «недбалості», наданого британським судом ще 1856 року, вона базується на концепції діяльності розумної людини, що керується тими міркуваннями, які складають основу поведінки розсудливих людей.

У відношенні до пасажира використовується таке поняття, як «сприяння недбалості», — це така поведінка пасажира, що не відповідає стандарту, за яким він повинен займатися власним захистом, і саме це є причиною, що сприяла заподіянню йому шкоди.

Також лектор відзначила, що новелою Монреальської конвенції, порівняно з Варшавською, є відповідальність за бездіяльність персоналу в певних випадках.

«Головний обов’язок перевізника — це турбота, з якою він повинен ставитися до пасажира на всіх етапах перевезення», — прокоментувала пані Цірат. За її словами, нинішні українські правила авіаперевезень містять подібні положення.

Розповідаючи про відшкодування у разі заподіяння тілесної шкоди, лектор відзначила, що є два рівні відшкодування. Перший — обмежений, якщо перевізник надасть докази відсутності його недбалості чи іншої неправомірної дії або бездіяльності його службовців чи агентів, або ж наявності «виключно» недбалості чи іншої неправомірної дії або бездіяльності третіх осіб.

Другий рівень — повна відповідальність, якщо перевізник не може довести відсутність своєї недбалості.

На завершення Анна Цірат розповіла про аспекти підсудності спорів з перевізниками, при цьому нагадала, що у пасажира в будь-який момент може виникнути необхідність застосування Монреальської конвенції у спорах з міжнародним перевізником.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів