«Арбітражне застереження має договірну природу», — підкреслила Юлія Черних

З лекцією на тему «Арбітражні угоди: суть, функції, форма. Правонаступництво в міжнародному арбітражі» у рамках блоку «Міжнародний арбітраж. Транскордонні спори» LHS виступила Юлія Черних, заступник голови МКАС при ТПП України, радник ЮК ARBITRADE.

Спікер зазначила про дві основні функції арбітражного застереження, зокрема, це (1) виключити компетенцію державних судів з розгляду спору по суті і (2) визначити особливості арбітражної процедури.

Що стосується виключення компетенції державних судів з розгляду спору по суті, то доповідачка нагадала, що відповідно до статті 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» суд, до якого подано позов щодо того, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви по суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконаною.

Щодо визначення особливостей арбітражної процедури, доповідачка нагадала про автономію волі сторін в обранні інституційного арбітражу або арбітражу ad hoc, визначення кількості арбітрів і спосіб формування арбітражного суду, надання місця проведення арбітражу, мови тощо. Окремо вона відзначила, що сторони можуть також вказати матеріальне право, яким регулюватиметься їхній договір. «У сторін, у принципі, багатий вибір, але цей вибір повинен бути усвідомленим», — переконана Юлія Черних.

Спікер також звернула увагу на умови укладення арбітражного застереження в письмовому вигляді.

Пояснюючи принцип відокремленості арбітражної угоди від основного договору (separability), Юлія Черних наголосила, що відокремленість не означає абсолютну автономність арбітражної угоди. Оскільки арбітражне застереження має договірну природу, підстави для визнання недійсності договору можуть також слугувати основою для визнання арбітражного застереження недійсним.

Крім цього, спікер також розглянула і проаналізувала найтиповіші помилки при складанні арбітражного застереження. Такими, на її думку, є неточності в назвах арбітражних інститутів та їх регламентів; внутрішні суперечності в самому арбітражному застереженні; непереборні протиріччя між арбітражним застереженням та імперативними положеннями застосовного закону про арбітраж і арбітражний регламент; надмірна деталізація або, навпаки, відсутність істотних умов; альтернативність, що робить неможливим виконання арбітражної угоди.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів