Про зустрічне забезпечення позову, оскарження та скасування заходів забезпечення позову слухачам Школи судової практики Legal High School розповіла Олена Перцова, радник ЮФ Aequo.
За словами лектора, поняття зустрічного забезпечення взагалі не зустрічається в КАС України. А от у ГПК України та ЦПК України передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, чим фіксується інститут зустрічного забезпечення позовних вимог. ЦПК України, на відміну від ГПК України, прямо передбачено, що зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.
Теоретично йдеться про право, а не обов’язок суду використовувати зустрічне забезпечення, проте ЦПК України містить кілька винятків. Наприклад, суд зобов’язаний застосувати зустрічне забезпечення позову, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача.
Лектор згадала ухвалу Господарського суду міста Києва у справі №910/4306/18 від 17 квітня 2018 року, в якій зазначено: «З приводу відсутності у розглядуваній заяві пропозицій щодо зустрічного забезпечення суд зазначає, що застосування означених заходів відповідно до частини 1 статті 141 ГПК України є правом, а не обов’язком суду, для реалізації якого у даному випадку у господарського суду достатні підстави відсутні».
Законодавство надає відповідачу право звернутись самостійно з питанням про зустрічне забезпечення позову, проте відзначено, що позивач і сам може зазначити про варіанти застосування зустрічного забезпечення ще при подачі позову.
Олена Перцова навела приклади застосування судами положень законодавства про зустрічне забезпечення та додала, що відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися. Так, наприклад, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника і збитками та виною. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Щодо скасування заходів забезпечення позову, лектор відзначила, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи, та наголосила, що ухвала про скасування заходів забезпечення позову може бути оскаржена. Проте це положення має кілька нюансів та неточностей, що ускладнює його застосування.
Йшлося також про підстави та умови скасування зустрічного забезпечення. Так, якщо особа, за заявою якої застосовано заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.
Розповідаючи про оскарження ухвал про забезпечення та зустрічне забезпечення позовних вимог, лектор наголосила на тому, що оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи, а от оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї ухвали. Більше того, ухвали про забезпечення та про зустрічне забезпечення позовних вимог можуть бути оскаржені не лише окремо, а й разом. Проте дискусійним є питання про те, чи набуває ухвала про зустрічне забезпечення законної сили одразу після її постановлення.
