На початку лекції Сергій Донков, радник ЮФ Evris, визначив основні завдання процедур банкрутства: пропорційне та максимально повне погашення вимог кредиторів; збалансування прав та інтересів кредиторів і боржника; відновлення платоспроможності боржника шляхом застосування реорганізаційних процедур (досудова і судова санація, мирова угода); ефективне виявлення активів боржника (ліквідаційної маси) і реалізація їх за найвищою ціною (застосування примусових процедур стягнення).
Говорячи про мету банкрутства, лектор підкреслив, що процедура банкрутства є особливим видом виконавчого процесу, який застосовується для справедливого і рівномірного задоволення вимог усіх кредиторів боржника в умовах нестачі майнових активів боржника для повного погашення вимог.
Лектор вважає, що діюча в Україні продебіторська модель процедури банкрутства, спрямована на захист інтересів боржників, є економічно неефективною. Одну з причин існування в Україні майже протягом двадцяти років такої моделі лектор бачить у гальмуванні процедур приватизації державного майна.
Як наслідок, зараз налічується величезна кількість невиконаних судових рішень про стягнення грошових вимог, крім цього, чинне законодавство про банкрутство розроблене таким чином, що надає боржникові законні підстави не платити за зобов’язаннями.
На думку лектора, існуючі критерії безспірності вимог ускладнюють можливість доступу до процедури банкрутства. Так, розмір вимог повинен становити не менш ніж 300 мінімальних розмірів заробітної плати, які були не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку. Також передбачається наявність судового рішення, яке набуло законної сили, і постанови про відкриття виконавчого провадження, відповідно до якого проводиться списання коштів з рахунку боржника.
У свою чергу, проектом Кодексу (законопроект №8060 «Проект Кодексу України з процедур банкрутства») суттєво змінюються критерії безспірності боргу ініціюючого кредитора. Безспірні вимоги кредиторів згідно з проектом Кодексу — це грошові вимоги, підтверджені боржником або судовим рішенням, що набуло законної сили, або постановою про відкриття виконавчого провадження.
Говорячи про зловживання процесуальними правами в процедурах банкрутства, лектор представив власне бачення цього явища, визначаючи його як: «особливу форму процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії або бездіяльність учасників судового процесу, що супроводжуються порушенням умов реалізації процесуальних прав інших осіб, які беруть участь у справі, а також з метою перешкоджання роботі суду щодо своєчасного розгляду судової справи». Лектор також озвучив класифікацію зловживань за способом скоєння згідно з частиною 2 статті 43 ГПК України.
Сергій Донков назвав основні новації проекту Кодексу, такі як: спрощення ініціювання процедур банкрутства; удосконалення механізмів позасудового врегулювання, зокрема досудової санації; створення умов для скорочення тривалості судових процедур; поліпшення умов участі в процедурах банкрутства забезпечених кредиторів, а саме — надання заставним кредиторам права ініціювати справу про банкрутство; удосконалення положень закону, що стосуються продажу активів боржника.
Щодо контрольованого банкрутства, Сергій Донков вважає, що причинами ініціювання банкрутства боржниками можуть бути: накопичена податкова заборгованість, борги перед постачальниками; відсутність можливості розрахуватися з банківським кредитом; наявність судового рішення про стягнення боргу, за яким неможливо розрахуватися; зростання боргових зобов’язань підприємства; накладений виконавчою службою арешт на рахунки та майно; протиборство захоплення підприємства; законна ліквідація підприємства з боргами; реструктуризація бізнесу через процедуру банкрутства; захист від недобросовісних кредиторів; внутрішньокорпоративні конфлікти, що загрожують втратою бізнесу.
