Проблемні питання, пов’язані з процедурою заочного судочинства, під час лекції в рамках LHS окреслила суддя Солом’янського районного суду м. Києва Марія Зелінська.
За її словами, заочне засудження — це одна із найболючіших тем для нашої держави.
Судовий розгляд починається з підготовчого судового засідання — ця стадія може тривати близько трьох місяців, оскільки за 21 день має бути розміщене оголошення про засідання. Але часто виникає ситуація, коли перейти до власне засідання неможливо, бо в матеріалах провадження є суперечливі дані стосовно місця перебування особи, що створює проблеми з її повідомленням. Відтак, особа може і не знати, що на території України проти неї відкрите кримінальне провадження, а іноді про це дізнається лише із засобів масової інформації.
Найвідоміша справа — суд над колишнім Президентом України Віктором Януковичем — окреслила ряд проблемних питань заочного судочинства, зокрема:
— чи не порушується право на захист;
— чи належним чином особа повідомлена про підозру;
— чи обґрунтована підозра.
Яким чином особа ознайомлюється з матеріалами кримінального провадження тощо.
Лектор відзначила, що наразі у нас немає окремого процесу для подібних справ і використовується загальний процес із застосуванням певних особливостей. Немає розвинутої нормативно-правової бази провадження заочного правосуддя.
Виникає слушне питання: є сотні тисяч проваджень, за якими особи уникають відповідальності за тяжкі та особливо тяжкі злочини, проте немає жодного провадження, коли особу заочно засудили за такі злочини, як це відбувається у Франції чи Данії. Поки що процедура заочного судочинства застосовується лише до окремих, особливо резонансних справ, хоча має стосуватися будь-яких справ, коли особа ухиляється від відповідальності.
Головні недоліки заочного провадження:
— неможливість допитати обвинуваченого;
— неможливо суб’єктивно оцінити особистість звинуваченого;
— сумніви в об’єктивності судді щодо обвинуваченого;
— відсутність розвинутої нормативно-правової бази;
— складний порядок сповіщення про місце і час проведення судового засідання;
— неоднозначне ставлення суспільства і юридичної науки до вироків у заочному судочинстві.
Найважливіша проблема полягає в тому, що після набуття вироком чинності виникають труднощі з його виконанням. Процедура виконання вироку складна, тому наразі немає жодного виконаного такого вироку.
Зарадити справі могла б наявність окремого судового процесу для заочного судочинства та нормативно-правова база. Не варто чекати, коли вироки у заочному судочинстві пройдуть горнило Європейського суду з прав людини, треба вже тепер змінювати процедуру.
