Про тягар доказування в адміністративному спорі розповів слухачам Legal High School заступник голови Київського окружного адміністративного суду Віталій Щавінський, який навів яскраві приклади, коли учасники спору ігнорують обов’язок доказування. За його словами, адміністративна юстиція має певну особливість у розподілі обов’язків доказування. Зазвичай доказування покладалося на представника державного органу, проте законодавець змінив цю норму і тепер частково тягар доказування покладається на іншу сторону процесу, внаслідок чого підвищилася змагальність процесу адміністративного судочинства.
Лектор навів норми Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. При цьому він особливо підкреслив, що у таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
До того ж суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо ж учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Відтак, лектор наголосив, що всі наявні докази мусять подаватися одночасно з позовом, інакше вони не будуть розглянуті судом.
Лектор зазначив, що суд може залучити до справи як доказ вирок суду, якого не було на момент подання позову.
Говорячи про підстави звільнення від доказування, лектор відзначив, що ним може стати вирок чи ухвала суду про звільнення особи від відповідальності.
У певних категоріях справ (наприклад, що стосуються порушень правил торгівлі) застосування преюдиції залежить від особи порушника: якщо порушення здійснив сам приватний підприємець і його притягнуто до відповідальності, це рішення застосовується як приюдиція, а якщо порушення здійснив найманий працівник і його притягнуто до відповідальності — преюдиція не застосовується.
Коли справа стосується спору між підприємством і податковим органом про правомірність донарахування податкових зобов’язань, обов’язок доведення порушення покладається на податковий орган, проте на підприємство також покладається обов’язок доведення в суді сумлінного виконання податкових зобов’язань і вимог Податкового кодексу України в частині належного ведення бухгалтерського обліку.
Віталій Щавінський ілюстрував свої тези прикладати реальних судових справ, зазначивши, суд змушений ухвалювати рішення на користь особи, оскільки представник державного органу не навів докази. За його словами, представники державних органів часто ігнорують обов’язок доказування з об’єктивних причин (велика завантаженість, постійні реорганізації тощо).
Лектор підкреслив, що під час судового спору недостатньо заперечити докази представника державного органу — потрібно ще й навести докази того, що вони зібрані з порушенням норм законодавства, або вони не відповідають фактичним обставинам справи. Лектор наголосив, що правова позиція в суді представника особи має бути активною, інакше отримати позитивне рішення суду буде проблематично. Також він проаналізував розгляд видів доказів в адміністративному процесі, зокрема використання як доказу висновків експертів, а також електронних доказів.
Говорячи про показання свідків як доказ в адміністративному процесі, Віталій Щавінський зазначив, що часто є необхідність допитати як свідка посадову особу, проте такі особи, як правило, уникають давати свідчення. Лектор радить слухачам Legal High School у такому випадку проявляти активну наступальну позицію та просити суд застосувати до таких свідків примус.
