Докази реальності і товарності господарських операцій — тема лекції в Lеgal High School асоційованого партнера Lavrynovych & Partners Law Firm Дмитра Савчука. Лектор зосередив увагу на тому, що вважається доказом в адміністративному судочинстві відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, а також на видах доказів, введених новою редакцією КАС України, — електронному підтвердженні і висновку експерта в галузі права.
Спікер нагадав, що відповідно до КАС України в адміністративних спорах обов’язок доведення покладено на представника відповідача, тобто суб’єкта владних повноважень. При цьому останній не може посилатися на докази, що не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що було вжито всіх заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення. Суд також не має права вимагати у позивача додаткових доказів, крім тих, що підтверджують обставини, за яких були порушені його права.
Дмитро Савчук проілюстрував ці тези прикладами судової практики національних судів, а також Європейського суду з прав людини. Він навів лист ВАСУ від 2 червня 2011 року, в якому зазначено, що для визначення податкових наслідків до уваги беруться лише реально здійснені (товарні) господарські операції. Для підтвердження товарності операції суд повинен дослідити: рух активів, спеціальну податкову правосуб’єктність учасників (реєстрація платником ПДВ) і зв’язок з господарською діяльністю.
ВАСУ підкреслив, що в податкових відносинах не застосовується презумпція правомірності правочину, передбаченого статтею 204 ЦК України. Суд також визначив: якщо встановлено нереальність господарської операції, визнання відповідних правочинів недійсними не є обов’язковим для здійснення відповідних податкових донарахувань.
За словами лектора, доказами реальності/товарності операцій є:
— документи, які регулюють правовідносини (договори, акти, товарно-транспортні накладні, складські довідки тощо);
— податкова і первинна документація, бухгалтерські регістри;
— довідки аудиторських фірм, результати експертиз і висновки експертів;
— показання свідків і речові докази.
Дмитро Савчук підкреслив, що не є доказом інформація з податкових баз ДФС, до якої ні позивач, ні суд не мають доступу.
Лектор зупинився на тому, що докази мають бути належними і допустимими, навівши на підтвердження рішення ВАСУ та Верховного Суду України, винесені з цього приводу.
Ще один блок лекції було присвячено визнанню діяльності контрагентів фіктивною як основи визнання правочинів безтоварними. На прикладі рішень касаційних судів спікер проаналізував наслідки для платника податків визнання діяльності його контрагента фіктивною.
Також під час лекції було розглянуто практику нового Верховного Суду з питань доведення реальності і товарності господарських операцій.
