Доменне ім’я не є об’єктом інтелектуальної власності, підкреслює лектор LHS Богдан Боровик

Нинішній тиждень у Lеgal High School присвячено питанням торгових марок та інших способів індивідуалізації. Сьогоднішній модуль занять відкрила лекція партнера ЮФ «Боровик і Партнери» Богдана Боровика, який сфокусувався на проблематиці доменного імені як засобу індивідуалізації і комерційного (фірмового) найменування.

Спочатку лектор розповів про суть такого поняття, як «доменне ім’я», на конкретних прикладах і шляхом проведення аналогій, розкриваючи її. Доменне ім’я — ім’я, що використовується для адресації комп’ютерів і ресурсів в інтернеті, — Богдан Боровик озвучив визначення цього поняття, яке міститься в Законі України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Також він розповів про інше визначення, яке дається в постанові уряду (№522 від 12 квітня 2002 року) про затвердження Порядку підключення до глобальних мереж передачі даних: доменне ім’я — це буквено-цифровий вираз, що ідентифікує будь-який комп’ютер абонента в мережі інтернет.

Систему реєстрації доменних імен адмініструють особи приватного права, а не держава, підкреслює спікер, звертаючи увагу на те, що учасниками спорів щодо доменних імен завжди є особи приватного права. Це надає більше можливостей щодо вибору способів вирішення спорів, ніж, наприклад, у випадку з торговими марками, у тому числі альтернативних методів вирішення спорів

Незважаючи на те, що ринок доменних імен активно розвивається (вони продаються, здаються в оренду), досі немає чіткої визначеності щодо правової природи прав на доменне ім’я. Більше того, за словами Богдана Боровика, серед представників юридичної спільноти немає єдиної думки щодо того, чи є доменне ім’я об’єктом інтелектуальної власності. Деякі відповідають на це питання ствердно, мотивуючи тим, що доменне ім’я може мати економічну вартість і служити засобом індивідуалізації (як ТМ або фірмове найменування). Правда, на переконання лектора, цього недостатньо, щоб доменне ім’я було об’єктом IP.

У силу того, що інтернет є транскордонним, у мережі все відбувається дуже швидко, а систему реєстрації доменних імен адмініструє не держава, а особи приватного права, виникають труднощі у вирішенні доменних спорів.

Що стосується поняття «комерційне найменування» — законодавство не містить визначення. Цю прогалину заповнює судова практика, даючи своє визначення фірмового найменування. При цьому, за словами спікера, важливо відрізняти комерційне (фірмове) найменування та найменування юридичної особи — ці поняття мають різну правову природу і різний обсяг правової охорони.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів