Віктор Мороз, керуючий партнер Suprema Lex, у рамках суботніх лекцій у Legal High School розповів про екзотичні процесуальні диверсії, що вони собою являють і які їх види використовуються залежно від мети.
Спікер пояснив, що є процесуальною диверсією. За його словами, це деструктивна дія, що здійснюється з використанням процесуальних прав учасниками справи не за їх цільовим призначенням.
Головною метою процесуальних диверсій є максимальне ускладнення можливості опонента виграти спір, збереження правової невизначеності опонента, а також заподіяння шкоди деяким інтересам опонента.
Спікер виділив два види процесуальних диверсій: загрозлива і відволікаюча.
Так, загрозлива процесуальна диверсія полягає в блокуванні досягнення опонентом позитивного практичного результату за наслідками розгляду спору. Як правило, такі диверсії здійснюються тоді, коли для опонента важливим є фактор часу. Якщо говорити про конкретні приклади загрозливих диверсій, то спікер виділив оскарження рішення про забезпечення позову в усіх інстанціях або подання зустрічного позову, що не відповідає вимогам процесуального законодавства, і в подальшому оскарження ухвали про його повернення в усіх інстанціях.
Роз’яснюючи, що означає відволікаюча процесуальна диверсія, пан Мороз звернув увагу, на те, що, як правило, короткочасні і несподівані для противника заходи, здійснювані з метою «перемикання» його на розв’язання життєво важливих для нього проблем, створення відчуття незахищеності, а також щоб відволікати юристів опонента від розв’язання важливих проблем.
У чому проявляється відволікаюча процесуальна диверсія? Наприклад, в арешті нерухомості, яка має бути відчужена, арешті майна на рахунку опонента, з якого він здійснює розрахунки, або у відкритті провадження про визнання недійсними установчих документів опонента.
Боротися з процесуальними диверсіями спікер порадив шляхом їх профілактики, пошуку альтернативних засобів досягнення загальних цілей або їх ліквідації.
Пан Мороз звернув увагу на те, що ідея виконання будь-якої процесуальної диверсії з’являється тоді, коли програшу справи неможливо запобігти в інший спосіб.
Як зазначив спікер, яскравим прикладом процесуальної диверсії є поведінка державних органів України у справі щодо загиблого Василя Михалкова, що виражається в непроведенні ними ефективного розслідування обставин жорстокого поводження із загиблим, обставин справи та перешкоджанні вільного доступу до матеріалів справи родичам потерпілого (справа «Михалкова та інші проти України» (заява №10919/05).
На завершення своєї доповіді, лектор зазначив, що вчинення процесуальних диверсій завжди має доповнювати провадження певного «стратегічного плану», спрямованого на загальну перемогу в правовому конфлікті.
