Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження — Людмила Куса

«Види покарань у справах про кримінальні проступки, судова практика призначення та наслідки відбуття» — тема лекції Людмили Куси, керівника практики вирішення спорів GRACERS Law Firm. Вона нагадала слухачам Legal High School визначення кримінального проступку і наголосила, що кримінальні проступки відмежовуються від злочинів за видом та мірою покарання. Лектор зауважила, що через новизну інституту виникла низка питань щодо його застосування на практиці. Зокрема, чи потрібно виносити ухвалу про призначення справи до судового розгляду? Чи потрібно зазначати у вироку суду секретаря, якщо справа розглядалося без учасників?

Особливої гостроти набуло також питання щирості каяття обвинуваченого у здійсненні кримінального проступку. Річ у тім, що відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України, призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом’якшують чи обтяжують покарання. У своїй постанові ККС наголосив, що розкаяння передбачає, крім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед має виражатися у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажання виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Раніше факт щирого каяття встановлював суддя під час допиту обвинуваченого, тепер же розгляд справи відбувається лише на підставі документів. При цьому далеко не всі судді вважають заяву про визнання вини достатнім доказом щирого каяття.

Говорячи про проблеми виконання покарання за кримінальні проступки, Людмила Куса зазначила, що європейські країни запровадили відповідний інститут доволі давно. При цьому особи, що відбули покарання за кримінальний проступок, будуть вважатися такими, що не мають судимості. При цьому вона зазначила, що судимість — це особливий правовий стан особи, який виникає у зв’язку з її засудженням до кримінального покарання, і спричиняє настання для неї певних негативних наслідків, що виходять за межі покарання. Такими наслідками можуть бути проблеми з працевлаштуванням на певні посади та державну службу, допуск до державної таємниці тощо. Як будуть відображатися дані про засуджених за кримінальні проступки, наразі невідомо; відповідна практика наразі не сформована.

Ще однією проблемою виконання покарання є можливість несплати засудженим штрафу. Оскільки це одне з найбільш поширених покарань, а на практиці частими бувають випадки несплати штрафу або ненадання квитанції про сплату до відповідних органів. При цьому можна клопотати до суду про заміну штрафу іншим покаранням — відповідно до частини 3 статті 26 КВК України, у разі несплати штрафу засудженим суд може застосувати заміну штрафу громадськими, виправними роботами чи позбавленням волі.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів та адвокатів

Кошик