Про особливості кваліфікації доведення до банкрутства слухачам Школи кримінальної практики Legal High School https://lhs.net.ua/ розповів партнер АО Ario Євген Грушовець.
Банкрутством за законодавством є визнана господарським судом нездатність боржника відновити платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди й погасити грошові вимоги кредиторів завдяки застосуванню ліквідаційної процедури. Серед видів такого явища лектор виділяє реальне, технічне, навмисне та фіктивне банкрутство. Ініціаторами справи про банкрутство можуть виступити боржник, який звернувся до суду з власної ініціативи в разі настання фінансової неспроможності або загрози її виникнення, або кредитор.
Стаття 219 КК України передбачає відповідальність за доведення до банкрутства, тобто за вчинення дій, які призвели до банкрутства. Банкрутство вважається таким, що заподіяло великої матеріальної шкоди, якщо ця шкода в 500 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто від 440 500 грн. Але питання про те, чи є такий розмір шкоди дійсно великим, досить спірне, адже іноді таку суму може становити грошовий оборот (або дохід) компанії тільки за один день.
Щодо особливостей кримінальних проваджень у справах про банкрутство, то Євген Грушовец зазначив, що раніше порушення, передбачені статтею 219 КК України, розслідувалися органами ДФС, однак сьогодні такі злочини розслідуються будь-яким правоохоронним органом. Кваліфікація кримінальних злочинів за статтею 219 КК України часто здійснюється за сукупністю різних злочинів (статті 205, 212, 191, 364, 364-1, 356 КК України тощо), а з 2015 року по 2017 рік суди не винесли жодного вироку у справах про банкрутство.
Доведення до банкрутства може мати різні цілі: приховування іншого злочину, наприклад розкрадання бюджетних коштів і фінансових шахрайств, ухилення від оподаткування, реструктуризація боргів шляхом списання коштів на фіктивну санацію, знищення заборгованості перед кредиторами або навіть бажання усунути конкурента або захопити контроль над його підприємством або активами.
Ініціювання справи про доведення до банкрутства починається з заяви про вчинення кримінального злочину, наслідком якого є внесення відомостей до ЕРДР не пізніше 24 годин і надання заявнику виписки з ЕРДР. Потім вирішується питання підслідності і розпочинається досудове розслідування слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
Лектор розповів, що в справах про банкрутство досить часто вживаються заходи забезпечення кримінального провадження: зокрема, арешт майна, тимчасовий доступ до речей і документів, тимчасове вилучення майна, або запобіжні заходи.
Однак іноді навіть в їх застосуванні бувають неточності та порушення. Так, Євген Грушовець як приклад назвав рішення Солом’янського районного суду м.Києва, винесене 2016 року, про накладення арешту на майно, яке насправді належало не відповідачу, а іншій особі. Цей випадок свідчить про те, що на практиці виникають ситуації, коли слідчі можуть подавати клопотання про накладення арешту на майно без необхідного документального підтвердження перебування такого майна у власності тієї чи іншої особи.
А щодо запобіжних заходів, то необхідним для їх застосування є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального злочину. Серед таких заходів — утримання під вартою, домашній арешт або особисте зобов’язання. Так, вже в січні 2018 року слідчий суддя Печерського районного суду м.Києва постановив застосувати до підозрюваного у скоєнні кримінальних злочинів за статтею 219 і частиною 5 статті 191 КК України запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання.
