«Якість правосуддя не можна ототожнювати з продуктивністю» — суддя Господарського суду м. Києва Юлія Смирнова

Про нову практику оформлення судових рішень після зміни процесуального законодавства слухачам Legal High School розповіла суддя Господарського суду м. Києва Юлія Смирнова.
За словами лектора, з прийняттям Господарського процесуального кодексу (ГПК) України в новій редакції з’явився ряд новел і щодо процесуальних документів, і щодо форми їх викладення. Зокрема, йдеться про судові накази і так звані протокольні ухвали.
Що стосується останніх, то при їх складанні суддя не виходить до нарадчої кімнати, а сам проект протокольної ухвали вноситься до протоколу судового засідання. «Зміст, результати і власне підстави вирішення процедурного питання оголошуються судом. Тобто достатньо оголосити мотиви, чому постановлено ухвалу, і внести її до протоколу судового засідання», — звернула увагу пані Смирнова.
Ще одним нововведенням процесуального законодавства є те, що в ухвалах, повний текст яких не оголошується в судовому засіданні, обов’язково оголошується вступна та резолютивна частини, які долучаються до матеріалів справи.
За словами судді, сьогодні спостерігається новий підхід і до якості судових рішень.
«Судді, застосовуючи положення нових процесуальних кодексів, намагаються долучитися до нових тенденцій — враховувати як побажання сторін, так і вимоги законодавства», — відзначила лектор.
Також вона звернула увагу на Висновок Консультативної ради європейських суддів №11(2008), в якому викладені критерії до рішення суду: правосудність, вмотивованість своєчасність, чітке і зрозуміле викладення і доступність стилю судового рішення.
Правосудність — це основний критерій якості судового рішення, і порушення цього критерію є підставою для скасування або зміни судового рішення судом вищої інстанції. Правосудність об’єднує дві вимоги: обґрунтованість (з точки зору питань факту, на скільки повно і всебічно встановлені юридичні факти, що мають значення для вирішення справи) і законність (синергія процесу і матеріального права).
За словами лектора, хоча оцінка доказів здійснюється на підставі внутрішнього переконання суду, це не означає, що суд оцінює докази як йому заманеться і свавільно. Таке переконання має ґрунтуватися на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Юлія Смирнова закликала юристів заздалегідь думати про обсяги доказів, які подаються суду: «Мають місце непоодинокі випадки, коли на стадії судового розгляду виявляється, що основний, ключовий доказ, який має сторона на підтвердження своїх вимог або заперечень, не подано до суду. Для того щоб суд зміг оцінити цей доказ, необхідно повідомити про його існування».
Лектор також звернула увагу слухачів на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», в пункті 23 якого суд відзначив, що пункт 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов’язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога давати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов’язку можуть бути різними: залежно від характеру рішення, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторони можуть надати суду.
«Сторони в позовних заявах викладають безліч аргументів і, звичайно, в певній частині вони стосуються обставин справи, але чи здатні вони вплинути на хід вирішення спору? Аргументи повинні бути доречними», — підкреслила лектор.
Рішення має бути зрозумілим, чітко і просто викладеним. Зараз на це звертають особливу увагу. На думку спікера, це пов’язано з тим, що в цьому питанні певні тенденції задає Європейський суд. Судді викладають свої думки доступно, просто і лаконічно, без перевантаження величезною кількістю юридичних термінів.
Говорячи про нові підходи до викладення судових рішень, Юлія Смирнова флагманом у цьому процесі назвала Верховний Суд, який активно впроваджує новий стиль оформлення судового рішення. «Звертає на себе увагу нумерація кожного абзацу на кшталт того, як це робить Європейський суд. Текст постанови чітко структурований і складається з різних блоків з виділенням заголовків і підзаголовків. Таким чином, можна говорити про тенденцію наближення структури судових рішень українських судів до рішень Європейського суду з прав людини», — відзначила пані Смирнова.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів