Заставі як запобіжному заходу та практиці розрахунку її розміру національними судами, а також позиції Європейського суду з прав людини щодо завищення розміру застави було присвячено лекцію у рамках курсу LHS «Стратегія і тактика захисника на стадії досудового розслідування» адвоката ЮК EQUITY Богдана Слободяна.
За словами лектора, сьогодні питання щодо визначення застави та формулювання позиції адвоката щодо застави є дискусійним. «У адвокатів є кілька точок зору щодо того, яким чином формулювати свою позицію щодо розміру застави. Так, у деяких випадках адвокати намагаються донести слідчому судді, що вони, в принципі, не погоджуються із запобіжним заходом, але потенційно вважають прийнятним заставу в меншому розмірі. В інших випадках сторона захисту також заперечує проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу, разом із тим, просить застосувати запобіжний захід, не пов’язаний з триманням під вартою», — зазначив пан Слободян.
Але, на думку лектора, найбільш доречним у цьому питанні є інший підхід, а саме — подача заперечень на клопотання слідчих органів і вказівка на відсутність підстав для обрання запобіжного заходу. «У разі ж якщо адвокати пропонують слідчому судді визначити заставу в конкретному розмірі, то, як на мене, вже на самому старті сторона захисту якоюсь мірою програє» — вважає Богдан Слободян.
Також лектор зупинився на загальних правилах застосування застави. Зокрема, застава може бути внесена винятково в національній валюті України не пізніше п’яти днів з дня обрання запобіжного заходу або в будь-який момент у разі застосування тримання під вартою. Заставу може внести як сам підозрюваний або обвинувачений, так і інша фізична або юридична особа. При цьому не можуть бути заставодавцями юридичні особи державної або комунальної власності, або фінансування яких здійснюється з місцевого чи державного бюджету. Також не може бути заставодавцем юрособа, в статутному капіталі якої є частка комунальної або державної власності.
І хоча кримінально-процесуальним законодавством встановлені загальні розміри застави, тенденції практики останніх років, за словами лектора, свідчать про те, що суди все частіше використовують так звані виняткові випадки, коли слідчий суддя при обранні застави виходить за межі встановлених критеріїв. Також лектор навів статистику рекордних розмірів застави, визначених національними судами, та приклади визначення застави судами у виняткових випадках.
«У судових засіданнях дуже часто виникає дискусія між стороною обвинувачення і стороною захисту. Адвокати наполягають на тому, що застава повинна бути адекватною і співмірною до можливостей особи підозрюваного або обвинуваченого, який міг би виконати таку заставу. У свою чергу сторона обвинувачення традиційно розмір застави прив’язує лише до розміру шкоди, яку нібито заподіяно злочином», — підкреслив Богдан Слободян.
У контексті цього лектор навів приклади з практики Європейського суду з прав людини. Зокрема, у рішенні у справі «Гафа проти Мальти» ЄСПЛ дійшов висновку про порушення статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказавши, що факт того, що заявник перебував під вартою протягом майже 12 місяців після прийняття рішення про звільнення під заставу, свідчить про те, що національні суди не вжили необхідних заходів для визначення належного розміру застави.
У рішенні у справі «Ноймайстер проти Австрії» ЄСПЛ відзначив, що як сума гарантії, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, повинна бути оцінена переважно щодо обвинуваченого і його активів, а не можливих розмірів збитків. Так, спроби прив’язати суму гарантії від затриманого винятково до суми збитку, приписуваного йому, не відповідає статті 5 Конвенції. Гарантії, передбачені цією статтею, призначені не для відшкодування збитків, а швидше, для забезпечення присутності обвинуваченого на слуханні. Тому її сума має бути встановлена в основному шляхом посилання на нього, його активи і його відносини з особами, які мають надати заставу, тобто, перспектива втрати застави або дій проти гарантів у разі його неявки в суд виступатиме як достатній стримуючий фактор, щоб присікти будь-яке бажання з його боку ховатися від правосуддя.
