Юлія Кольченко розповіла про особливості ліцензійних договорів з нерезидентами

Юлія Кольченко, координатор IP-напряму київського офісу МЮФ Baker McKenzie, розповіла про особливості ліцензійних договорів з нерезидентами.

Спікер почала з того, що право інтелектуальної власності підтверджують сертифікатом, патентом або свідоцтвом. Плата за використання об’єктів або передачу прав на об’єкт інтелектуальної власності може здійснюватися за допомогою одноразового фіксованого платежу (паушальний платіж), комбінованого платежу, що включає паушальний платіж та роялті, або ж періодичних виплат.

Пані Кольченко розповіла про відмінності ліцензійного договору і договору про передачу виключних майнових прав. Серед переваг ліцензійного договору спікер виділила те, що ліцензіар продовжує контролювати об’єкт інтелектуальної власності, але є і недоліки такого договору — ліцензіар змушений платити щорічні збори, контролювати якість товару або послуг, що надаються.

На думку спікера, основною проблемою в Україні є виконання договору. Юлія Кольченко навела як приклад ситуацію, коли відповідно до ліцензійного договору на ліцензіата було покладено обов’язок щокварталу здійснювати виплату роялті за наданими послугами. Але, як пояснила лектор, у той час в Україні була економічна криза і надання послуг тимчасово було припинене, при цьому ліцензійний договір продовжував діяти, тож ліцензіар вимагав платежі за ним. У цьому випадку сторони дійшли згоди: на час ненадання послуг зменшити суму і строки виплат.

Як зазначила лектор, перевагами договору про передання виключних майнових прав є: відсутність зобов’язань щодо захисту порушених прав, отримання оплати за договором незалежно від успіху об’єкта права інтелектуальної власності, відсутність зобов’язань із супроводження винаходів і відсутність відповідальності за якість продукції. Серед недоліків такого договору спікер виділила: відсутність права власності на об’єкт і контролю над його використанням, отримання винагороди тільки від одного суб’єкта, а також відсутність можливості розірвання договору без передбачених законом підстав.

Іншим видом договору, який передбачає надання права на використання об’єктів права інтелектуальної власності, є договір франчайзингу. Спікер нагадала, що у Цивільному кодексі України він визначений як «договір комерційної концесії» і не так давно скасовано обов’язкову державну реєстрацію.

Варто відзначити, що договір франчайзингу відрізняється від ліцензійного договору тим, що, крім права на використання об’єктів права інтелектуальної власності, передбачає також надання права на використання комерційного досвіду та ділової репутації.

Пані Кольченко навела приклади із судової практики щодо оскарження вищевказаних договорів. Спікер розповіла про спір за договором франчайзингу. «Предметом спору була недійсність договору у зв’язку з відсутністю його державної реєстрації на той момент, коли відповідно до законодавства така вимога була обов’язковою», — розповіла Юлія Кольченко. Позивач звернувся до суду з проханням визнати договір недійсним і у зв’язку з цим звільнити його від сплати роялті за договором. Рішення суду, за словами лектора, було таким: суд ухвалив рішення, що державна реєстрація важлива для третіх осіб, а для сторін договір є дійсним, тож зобов’язання сплатити роялті за ним залишаються.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів