У рамках блоку «Цифрові» злочини» Школи кримінальної практики LHS виступила Ірина Кузина, адвокат АО Barristers. На початку лекції вона запропонувала розібрати диспозицію статті 200 Кримінального кодексу (КК) України: «Підробка документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до банківських рахунків, електронних грошей, а так само придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту підроблених документів на переказ, платіжних карток або їх використання чи збут, а також неправомірний випуск або використання електронних грошей».
Лектор звернула увагу на те, що стаття 200 КК України передбачає кримінальну відповідальність далеко не за всі порушення. Так, кримінальна відповідальність загрожує тільки за неправомірний випуск і неправомірне використання електронних грошей, тоді як за неправомірний випуск банківських карток кримінальної відповідальності не передбачено. Саме такі лазівки кримінального законодавства використовують хакери, уникаючи відповідальності за свої діяння, підкреслила лектор.
Щодо підробки документів на переказ, то найчастіше цей злочин кваліфікується в сукупності з іншими злочинами, наприклад, фіктивне підприємництво або ухилення від сплати податків.
Наголосила Ірина Кузіна і на відсутності законодавчого визначення поняття «банківська картка», дефініція якого містилася в постанові НБУ «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів» від 30 квітня 2010 року №223, яка втратила силу. У той же час чинний Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» дає визначення поняття «електронний платіжний засіб»: «платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю засоби та ініціювати їх переказ». Таким чином, залишається відкритим питання, чи є поняття «банківська картка» тотожним поняттю «електронний платіжний засіб». Лектор вважає, що сторона захисту може на свою користь тлумачити відсутність чіткого визначення поняття «банківська картка».
Пані Кузіна висловила свої зауваження і з приводу вузького переліку кваліфікуючих ознак статті 200 КК України. Так, частина 2 статті 200 КК України передбачає всього дві кваліфікуючі ознаки: повторно і за попередньою згодою групою осіб. На думку лектора, законодавець повинен передбачити і кваліфікуючі ознаки залежно від розміру збитків або суми збагачення.
Далі лектор разом зі слухачами LHS обговорила приклади із судової практики застосування статті 200 КК України.
