Під час засідання LHS Discussion Hub 8 серпні ц.р. учасники провели дискусію, що стосувалась резонансності у кримінальних провадженнях. Співмодераторами виступили партнер ЮК EQUITY Олександр Лисак та головний редактор журналу «Український адвокат» Ірина Гончар.
Олександр Лисак, даючи визначення резонансності, пояснив, що резонансним є те, до чого прикуто значну увагу суспільства. За словами спікера, багато людей не зовсім усвідомлюють завдання захисника у кримінальному процесі, для адвоката ж важливо досягнути позитивного результату у справі. Олександр Лисак відзначив, що з огляду на те, що в нашій країні відбувається реформування судової системи, більшість резонансних справ незабаром розглядатимуться саме корупційним судом.
Олександр Жила, прокурор відділу прокуратури міста Києва, розповів про інформаційний супровід кримінальних проваджень з точки зору прокуратури, наголосивши на тому, що сьогодні, при високій інтеграції суспільства в інформаційний простір, мета правоохоронних органів — своєчасно реагувати на резонансні події, коментувати їх та заспокоювати суспільство. Прокурор повідомив: за перше півріччя 2018 року було проведено понад 1200 виступів працівників прокуратури міста Києва у ЗМІ, та правоохоронні органи не дають інформації, яка б спричиняла будь-які репутаційні ризики й не могла бути розголошеною.
Партнер АО Barristers Олексій Шевчук говорив про участь адвоката в резонансних справах: «На жаль, на сьогодні з моменту створення антикорупційних органів відбулася цілковита деформація — в інформаційному просторі, в юридичній практиці та в головах 70% наших колег. Почали стверджувати, що хтось у чомусь винен ще до моменту вироку. На це впливають такі фактори: низька підготовка представників прокуратури, низька підготовка деяких представників адвокатури та абсолютна необізнаність у правових аспектах представників ЗМІ». Спікер упевнений: ніхто сьогодні не може здійснити належний захист без командної роботи в публічній площині. Більше того, в команді кожного адвоката мають бути хороші журналісти. Адже при створенні антикорупційних органів їм було виділено цілий бюджет на публічну площину, тобто на роботу зі ЗМІ.
Сергій Смірнов, партнер, уповноважений по запобіганню корупції ЮФ Sayenko Kharenko, доповнив попереднього спікера тим фактом, що реалізувати будь-яку стратегію, пов’язану з виходом у публічну площину з іноземними клієнтами чи компаніями з високою часткою іноземних вкладів, непросто. Іноземці у переважній більшості випадків мовчать. Юрист також торкнувся теми впливу громадської думки в кримінальних провадженнях, вказавши, що вона здебільшого неоднорідна, проте важлива і має враховуватись.
Віталій Титич, голова АО «Віталій Титич і Партнери», який переважно представляє потерпілих, відзначив, що те, що добре для сторони захисту, завжди створює проблеми для адвокатів потерпілих. Зайвий резонанс, який створюють правоохоронні органи щодо політичних діячів, може зашкодити винесенню справедливого рішення та створює передумови для невизнання його таким Європейським судом з прав людини. У розмові про практику ЄСПЛ щодо політичної вмотивованості кримінальних переслідувань повідомив: сьогодні відкрито понад 200 проваджень у цій сфері, та є тільки три справи, в яких ЄСПЛ встановив ознаки політичного переслідування. Однією з таких є справа «Луценко проти України».
Євген Грушовець, партнер АО Ario, вважає, що резонанс у багатьох випадках залежить від того, яка частина суспільства залучена до справи, і програє від цього, на думку спікера, власне суспільство. На резонанс та результат впливає багато чинників, серед яких — промахи слідства, існування політичної доцільності деяких справ і відсутність узгодженості дій, контролю й відповідальності учасників судового процесу. Спікер додав: резонансні справи в Україні не завжди завершуються якісним результатом для суспільства і, доки призначення на посаду керівництва правоохоронних органів матиме політичний характер, ця ситуація не зміниться.
Денис Овчаров, партнер, керівник практики захисту бізнесу Lavrynovych & Partners Law Firm, у свою чергу, наголосив на тому, що сьогодні класична адвокатура нікому не потрібна. Класичні методи, на жаль, застаріли — людина не чекатиме шість-сім років на виправдувальний вирок. Адвокатурі не залишається вибору, окрім як змінювати підхід і тактику роботи. А презумпція невинуватості з точки зору захисту є хорошим інструментом. Її ефективність проявляється, наприклад, коли прокурори щось коментують, бо це є 100-відстоковим доказом відсутності екстрадиції, що однозначно допомагає адвокату при розгляді справи.
