Адвокат, прокурор, суддя — своєрідний трикутник, від рівності сторін якого залежить справедливість у кримінальному провадженні. Упродовж останніх років професійна міграція з адвокатури в прокуратуру та суди і з судів та прокуратури в адвокатську спільноту набула небувалого масштабу. Як це позначилося на ефективності кримінального провадження та чи готова правнича спільнота до уніфікації юридичної професії обговорювали фахівці права у рамках LHS Discussion Hub «Професійні міграції у сфері кримінального судочинства», що відбувся 24 червня 2019 року. Досвідчені адвокати, судді та працівники правоохоронних органів поділилися своїми історіями професійного зростання.
Олег Маліневський, партнер EQUITY Law Firm, який виступив модератором заходу, зазначив, що випадки, коли висококваліфіковані правники, практики кримінального судочинства змінюють статус діяльності, при цьому не змінюючи сфери діяльності, стали непоодинокими. Цьому сприяє і судова реформа, що змінила правила добору суддів, і монополізація представництва в судах адвокатами, а також боротьба з корупцією та створення відповідних органів.
Віталій Дюрдь, старший детектив НАБУ, є одним із тих, хто змінив відносно незалежне життя адвоката на службу в антикорупційних органах. На його думку, особливих труднощів в адаптації на державній службі не виникає, натомість змінюється ставлення до колег, адже бачиш ситуацію з обох боків: і з точки зору правоохоронних органів, і з точки зору адвокатів. Він вважає, що сторони кримінального процесу мають бути більш зваженими і не зловживати процесуальними правами, а «червона лінія», яку не можна переходити учасникам процесу, — це перехід на особистості та намагання адвоката діяти заодно з особою, яку він представляє. Віталій Дюрдь вважає, що треба бути захисником, а не співучасником, адже адвокат має бути мірилом юридичної чистоти.
Ще один колишній представник адвокатської спільноти — Дмитро Євдокимов, заступник начальника Патрульної поліції у м. Києві, — зазначив, що причини конфліктів між правоохоронцями і адвокатами різні, проте головними їх передумовами є недосвідченість поліції та зловживання правами адвокатами. Він підкреслив, що знання та процесуальні навички адвоката допомагають йому в роботі. Неприйнятним у адвокатській діяльності він вважає недотримання законів та адвокатської етики, а також свідоме, умисне і грубе зловживання своїми правами.
А от Владислав Грищенко, радник Ario Law Firm, полишив сторону обвинувачення і перейшов до лав захисників. З власного досвіду він робить висновок про наявність відмінності між адвокатами і правоохоронцями на ментальному рівні. При цьому він навів приклади, з яких випливає, що для представників правоохоронних органів дотримання права людини на другому місці, а на першому — інтереси справи. Вихід із такої ситуації він бачить у зміні розуміння місії правоохоронних органів. Вона має полягати не у захисті суспільства від злочину, а у дотриманні закону, тож прихід нових людей до правоохоронних органів, на його переконання, змінить ситуацію.
Говорячи про відмінність роботи на клієнта-державу і на клієнта — приватну особу, Сергій Гребенюк, радник Asters, адвокат, який має досвід роботи у прокуратурі і правоохоронних органах, відзначив, що у тих, хто довго працював у системі правоохоронних органів, є проблеми з комунікацією із клієнтом, тому найефективніше поєднувати досвід колишніх правоохоронців і навички молодих юристів. Він висловив переконання, що система юстиції потребує змін відповідно до вимог часу, при цьому зазначив, що є відмінність у якості роботи НАБУ, до якого здійснювався спеціальний відбір більш професійних кадрів й інших правоохоронних органів. Сергій Гребенюк переконаний, що за умови прозорої системи виграють усі — і адвокати, і прокурори, і слідчі.
А от Сергій Лисенко, керівний партнер Gracers Law Firm, який також має досвід роботи в системі правоохоронних органів, вважає, що наразі протистояння між адвокатами і правоохоронцями бути не повинно, бо вони, хоча і по різному, захищають інтереси громадянина. Якщо представники цих спільнот розумітимуть кримінальний процес саме з такої точки зору, підстав для протистояння між сторонами буде менше. Він наголосив, що головне — пам’ятати про закон і залишатися людиною, оскільки більшість конфліктів виникає не через закон, а через те, що в процесі сторони переходять на особистості, що призводить до погіршення ситуації як клієнта, так і правоохоронця.
За специфікою своєї діяльності Володимир Поліщук, голова КДКА Київської області, як ніхто обізнаний з різницею кваліфікаційного рівня претендентів на отримання адвокатської ліцензії. За його даними, представники правоохоронних органів прокуратури чи судів щомісяця складають іспити для набуття права на заняття адвокатською діяльністю і таких кандидатів — 2–3% від загальної кількості претендентів. При цьому рівень знань правоохоронців і юрисконсультів приблизно рівний і більше залежить від сфери діяльності — кримінальна, господарська тощо. Володимир Поліщук зазначив, що порушення прав адвокатів відстежуються, і винні в цьому притягуються до відповідальності.
На запитання, наскільки можливо використати досвід попередньої діяльності адвоката в статусі судді, Аркадій Бущенко, суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зазначив, що змінити спеціалізацію з обвинувачувача на захисника у кримінальному процесі набагато легше, ніж з кримінального адвоката на адвоката у податкових спорах. На його думку, ідея об’єднання спеціальностей у кримінальній юстиції позитивна, бо всі троє мають послуговуватися єдиними етичними принципами і стандартами професії. Проте нині є певна кастовість — прокурорів, суддів і адвокатів, хоча насправді різниця не між кастами, а між хорошими і поганими юристами.
А його колега Мальвіна Данилова, суддя Господарського суду м. Києва, до роботи суддею працювала й у правоохоронних органах. Як викладач юридичного факультету КНУ ім. Тараса Шевченка вона відзначила підвищення кваліфікації студентів і наголосила, що хорошим юристом без практики стати неможливо. Відтак, практика для юристів має бути з першого курсу — це дасть їм змогу вживу побачити специфіку роботи судді, прокурора і захисника. На її думку, спеціалізація вищої юридичної освіти не служить уніфікації професії, оскільки зараз випускник може себе реалізувати у будь-якій сфері.
