LHS Discussion Hub «Прецедентний випадок: чи існує він все-таки?»

У LHS 25 лютого зібралися вчені, відомі судді, адвокати, а також міжнародні експерти задля того, щоб обговорити, чи існує все-таки прецедентний випадок в Україні. Задавали тон дискусії в рамках LHS Discussion Hub Наталія Блажівська, суддя, к.ю.н., президент IFA Ukraine, віце-президент Всеукраїнської асоціації адміністративних суддів, а також Анна Огренчук, керуючий партнер Юридичної групи LCF, член Ради з питань судової реформи при Президентові України, к.ю.н.

«Питання, чи існує в Україні прецедент, з’явилося в юристів після того, як процесуальне законодавство закріпило принцип єдності судової практики», — окреслила актуальність дискусії Наталія Блажівська. «Завдання дискусії, з одного боку, ознайомитися з міжнародною судовою практикою, а з іншого — почути думку українських адвокатів і суддів про те, яким чином насправді застосовуються прецеденти в Україні», — додала Анна Огренчук.

«Питання ролі і значення прецеденту — це дискусія, яка може ніколи не закінчиться і є предметом обговорення в багатьох країнах Європейського Союзу», — стверджує Віргіліус Валанчус, суддя Європейського суду загальної юрисдикції, міжнародний експерт проекту ЄС «Право-Justice». Усе залежить від того, чого очікують практикуючі юристи від прецеденту. Найважливіша роль у цьому питанні повинна відводитися Верховному Суду, оскільки потрібно пам’ятати, що єдність і послідовність судової практики має забезпечувати насамперед Верховний Суд. «Є один рецепт для всіх справ — такий меседж повинен виходити від Верховного Суду», — підкреслив пан Валанчус.

Ефективність ролі Верховного Суду залежить від того, чого українське суспільство очікує від цього суду, впевнений Довидас Віткаускас, керівник проекту ЄС «Право-Justice». Україна має визначитися: Верховний Суд повинен виправляти помилки або ж виступати гарантом правової системи, рекомендує експерт.

Про підходи в розвинених країнах розповів Бартош Войцеховскі, суддя фінансової палати Вищого адміністративного суду Польщі, д.ю.н., міжнародний експерт проекту ЄС «Право-Justice». Під прецедентом ми розуміємо рішення суду, яке є кінцевим і зразковим, і має практичне значення для спорів, які можуть виникнути в майбутньому. Суди першої інстанції завжди враховують рішення Верховного Суду, і це сприяє розвитку прецедентної практики. У Польщі суди зазвичай посилаються на обґрунтовані рішення судів вищої інстанції, зазначив Бартош Войцеховскі.

Що потрібно врахувати для того, щоб в Україні було введено прецедент як джерело права, розповіла Валерія Рядінська, старший науковий співробітник, завідувач науково-дослідною лабораторією Державного науково-дослідного інституту МВС України, член IFA UKRAINE, д.ю.н.

Нам потрібно повністю перекроїти систему правотворчості, адже в такому випадку законодавцем стає суд, а це суперечить Конституції України, яка передбачає верховенство права, вважає пані Рядінська. Аби відповісти на заитання, чи введений прецедент, потрібно усвідомити, що ж розуміється під цим терміном. Так, прецедент можна розглядати з огляду на два аспекти: як рішення, яке застосовується в подібних правових спорах, або як зразок тлумачення закону. Якщо в країні англосаксонської системи права прецедент передбачає створення нового закону, то при застосуванні прецеденту «тлумачення» не створюється нова норма права, а тлумачиться і формулюється позиція, яка і служить підставою для розгляду аналогічних спорів. В Україні прецедент «тлумачення» вже є і застосовується, підтвердила Валерія Рядінська. Для впровадження нового джерела права потрібні його офіційне оприлюднення та відповідна систематизація, переконана лектор.

І все ж, чи є прецедент джерелом права в Україні, однозначно відповів Ярослав Романюк, суддя Верховного Суду України у відставці, екс-голова Верховного Суду України. Класичний прецедент спочатку виник через те, що нормативно-правової бази виявилося недостатньо, і функцію врегулювання правовідносин взяли на себе суди. В Україні ж достатньо норм правового регулювання. Ще одне завдання класичного прецеденту — єдність практики. З огляду на світові процеси глобалізації наявність ознак прецеденту стає характерною і для континентальної правової системи. Під прецедентом у світі розуміється рішення найвищої судової установи, яке є настільки переконливим і авторитетним, що спонукає суди нижчих інстанцій слідувати цим рішенням. З початком роботи нового Верховного Суду ситуація змінюється, разом із тим працювати ще є над чим, вважає пан Романюк. Рішення Верховного Суду має роз’яснювати норми права і те, як цю норму права можна застосувати на практиці в конкретній ситуації. «Рішення Верховного Суду не може бути прецедентом, воно має тлумачити норми права, а не заповнювати своїми рішеннями прогалини в законодавстві. Судовому прецеденту не місце в національній системі права», — підкреслив Ярослав Романюк. Завдання Верховного Суду — виправляти помилки, які допустила система нижчих судів, додав спікер.

Цю позицію підтримав і Олексій Кот, керуючий партнер ЮФ «Антіка», член Ради з питань судової реформи при Президентові України, д.ю.н. Відповідаючи на запитання, чи потрібен Україні прецедент, необхідно враховувати, як можна забезпечити правову визначеність, вважає експерт. Ми повинні пам’ятати, що в Україні діє принцип розподілу повноважень між гілками влади. Суди не повинні створювати норми права, але повинні тлумачити і враховувати судову практику, підтвердив думку попередніх спікерів Олексій Кот.

Дмитро Гудима, суддя Великої Палати Верховного Суду, у свою чергу, відзначив, що найближчим часом з’явиться необхідність введення прецеденту «тлумачення» не тільки на вертикальному рівні, але й на горизонтальному, що особливо актуально в малозначних справах.

Резюмуючи, експерти дійшли такого висновку: коли судові рішення будуть якісними та авторитетними, роль судової практики в Україні буде посилюватися.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів