LHS: правові наслідки визнання правочину недійсним

Наталія Кузнєцова переконана: коли йдеться про систематизовані нормативні акти, законодавці мають акуратно ставитися до внесення змін до них. Лектор звернула увагу на статтю 228 Цивільного кодексу (ЦК) України «Правові наслідки вчинення правочину, що порушує громадський порядок, здійснений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства». За її словами, багато вчених критикували те, у що перетворилася ця стаття.

Акцентуючи увагу на недоліках статті 230 ЦК України «Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману» та статті 231 ЦК України «Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом насильства», лектор зазначила, що ті, хто стикався на практиці з даними нормами, напевно, змогли відчути, як вони працюють. «Відповідно до положень статей, особа, яка застосувала обман, фізичний або психічний вплив щодо другої особи, зобов’язана компенсувати збитки в подвійному розмірі. При цьому зверніть увагу на те, що в окремих випадках розмір збитків може становити величезну суму і без урахування подвійного розміру, як вимагається статтею», — наголосила пані Кузнєцова. Вона також відзначила, що довести факт вчинення стосовно особи обману або насильства також непросто.

Окрему увагу спікер приділила питанням визнання правочинів недійсними. Як уже говорилося під час попередньої лекції, недійсні правочини поділяються на нікчемні та оспорювані. Наводячи як приклад цивільне законодавство Республіки Казахстан, спікер відзначила, що в цивільному кодексі цієї країни подібної класифікації немає, оскільки всі правочини там підлягають оскарженню. «У нашому ж законодавстві у зв’язку з класифікацією є певні особливості», — зазначила доповідач.

Відомо, що умови нікчемності правочинів чітко визначені в Цивільному кодексі, але також зазначено, що суд може відійти від норм і прийняти інше рішення. Підтвердженням тому є частина 2 статті 219 ЦК України (порушення вимоги нотаріального посвідчення угоди). Суд може визначити такий правочин дійсним у разі, якщо під час судового процесу буде встановлено, що укладення правочину відповідало волі обох сторін, але в силу обставин, які не залежали від їхньої волі, нотаріальне посвідчення було неможливим.

Є й інші приклади, про які говорила пані Кузнєцова. Наприклад, укладення угоди недієздатною особою (яка не досягла 14 років). Нікчемним такий правочин визнається в тому випадку, коли на його вчинення не було згоди батьків, усиновителів або опікунів (одного з них). Суд може визнати такий правочин правомірним у разі, якщо батьки недієздатної особи протягом місяця з дня укладення правочину не звернулися до іншої сторони з позовними вимогами про визнання його нікчемним. Пані Кузнєцова вважає, що недосконалість цього положення в тому, що такі правочини треба визнавати оспорюваними, а не нікчемними.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів