Актуальна практика вирішення кредитних спорів — такою була тема лекції Андрія Джури, заступника директора департаменту, начальника управління правового забезпечення департаменту проблемних активів Банку «ПУМБ». Він розповів слухачам Legal High School про актуальні позиції Верховного Суду у справах по кредитах і розпочав із застосування Верховним Судом принципу процесуальної економії. Зокрема, йшлося про неприпустимість подвоєння, а то і потроєння судових процесів. Аналізуючи правовідносини боржника і кредитора, ВС зазначив, що застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. У разі якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права або якщо такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов’язку боржника не є належним способом захисту.
У контексті стягнення процентів, нарахованих після закінчення строків кредитування, лектор навів практику ВС 2018–2019 років, що ґрунтувалася на свободі договору. Крім того, він послався на норми статті 1050 Цивільного кодексу України, яка визначає наслідки порушення договору позичальником. Відповідно до ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов’язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Наступним питанням, яке лектор прокоментував для слухачів Legal High School, було припинення поруки через пропуск шестимісячного строку. Він послався на позицію ВС, згідно з якою правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов’язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов’язань.
Коментуючи проблему чинності іпотеки після ліквідації позичальника, Андрій Джура підкреслив, що у постанові Верховного Суду від 13 березня 2020 року у справі №910/8698/17 зазначено, що з огляду на поняття застави (іпотеки) як засобу забезпечення виконання зобов’язання, укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) бере на себе всі ризики, пов’язані з невиконанням зобов’язання боржником (у межах вартості предмета застави (іпотеки), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із відповідного державного реєстру. Отже, ліквідація боржника не повинна припиняти обов’язок заставодавця (іпотекодавця) із несення цих ризиків, якщо інше не передбачено договором між кредитором та заставодавцем (іпотекодавцем).
Крім того, лектор ознайомив слухачів Legal High School з правовою позицією Верховного Суду у питаннях заміни боржника у виконавчому провадженні зі звернення стягнення на предмет іпотеки, звернення стягнення на іпотеку, добровільної сплати процентів після закінчення строку кредитування, застосування різних способів звернення на іпотеку, виселення з іпотеки, солідарної відповідальності подружжя тощо. Андрій Джура підкреслив, що Верховний Суд регулярно переглядає свої попередні позиції, та закликав слухачів активно користуватися своїми процесуальними правами, не боятися подавати касаційні скарги і доводити справи до Верховного Суду.
