Як навчитися правильно читати висновки експерта в кримінальній «справі», знайти належного експерта, вивчити основні ознаки маніпулювання і «недобровільності» зізнань і коли доречно проводити психологічну експертизу? Відповіді на ці та інші запитання слухачі Lеgal High School отримали у рамках майстер-класу «Експертизи в кримінальному провадженні: як виявити маніпуляцію?», який провів експерт-психолог Сергій Волочай.
Спочатку пан Волочай зупинився на нюансах законодавчого регулювання судово-експертної діяльності (СЕД). «СЕД у кримінальному провадженні здійснюють державні спеціалізовані установи, а в інших випадках — також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку і на умовах, визначених цим Законом», — процитував він положення статті 7 Закону України «Про судову експертизу». Закон не дає визначення ні порядку, ні умов інших випадків здійснення СЕД, підкреслює експерт. Єдина державна установа — це Центр психічного здоров’я та моніторингу наркотиків і алкоголю Міністерства охорони здоров’я України, хоча в практиці дуже часто суди звертаються до установ комунальної форми власності — до різних науково-дослідних інститутів судових експертиз.
Експерт не означає експертність, підкреслює Сергій Волочай, говорячи про те, що мало назватися експертом у тій чи іншій сфері, експертний статус потрібно підтвердити, причому не тільки сертифікатом про проходження якихось курсів, а й відповідним дипломом про здобуття класичної освіти і показниками успішності (отриманими оцінками з конкретних дисциплін), а також практикою роботи. Як можуть відрізнятися висновки різних експертиз (психологічної, психіатричної, лінгвістичної, філологічної та психолого-психіатричної), він розповів на прикладі конкретної справи. Її суть така: на одному з публічних заходів одна публічна особа адресувала іншій запитання «Ви що тупий?», після чого було подано судовий позов про захист честі, гідності та ділової репутації. Під час судового розгляду цієї справи проводився ряд експертиз. Скажімо, лінгвістична (яка проводиться за ініціативою відповідача) встановила, що таке звернення є риторичним питанням, а не твердженням, отже, його автор не мав прямого умислу образити свого візаві. Філологічна експертиза пішла шляхом аналізу етимології прикметника «тупий», його різних значень і контекстуальних використань. А ось психологічна — шляхом комплексного аналізу, в тому числі за допомогою конотації (зіставлення змісту сказаного і мовної одиниці, що його несе), інтонації та емоційного стану того, хто говорить, встановила, що умисел образити співрозмовника у відповідача у справі справді був.
Лектор LHS також назвав основні системні маніпуляції — проблемні аспекти судово-експертної діяльності, проілюструвавши їх конкретними прикладами. Зокрема, це: законодавче обмеження доступу до СЕД; атестація методів СЕД і судових експертів; процедура розподілу судово-експертних досліджень; процедура засвідчення/відмови в засвідченні/відкликання висновків експерта; рецензування висновків експертів. Сергій Волочай розповів і про «підсистемні маніпуляції». Скажімо, це сприйняття експертом питань у «потрібному» контексті («були свідчення добровільними?» VS «при обстеженні тиску не виявлено?»); зміщення акценту (за допомогою інтонації) в постановці питання; підміна предмета дослідження (замість відеозапису — роздруківка) і виду експертизи (лінгвістична замість психологічної, психіатрична замість психологічної) тощо. Призначення в кримінальному провадженні численних експертиз можна розцінювати як механізм «розвалу справи», підкреслив пан Волочай, надавши слухачам LHS ряд практичних рекомендацій, як розпізнати маніпуляції та уникнути їх.
