Межі перетину художньої апропріації та авторського права проаналізувала Ганна Прохорова, ППФ «Пахаренко і Партнери»

Стартував суботній блок «Тенденції у сфері IP» модуля «Об’єкти інтелектуальної власності в комерційному обігу» Школи інтелектуальної власності Legal High School. Керівник юридичного відділу патентно-правової фірми «Пахаренко і Партнери», адвокат Ганна Прохорова проаналізувала межі перетину художньої апропріації та авторського права. Лектор уже 12 років займається правом інтелектуальної власності, але, крім цього, вона — художник.

На початку лекції пані Прохорова нагадала, що об’єктом авторського права є твір науки, літератури чи мистецтва, виражений у будь-якій об’єктивній формі. Строк правової охорони — протягом усього життя автора плюс 70 років після.

Спікер підкреслила: коли мова заходить про продаж картини або фотографії, то продається тільки матеріальна річ, передача авторських прав автоматично не відбувається (художник, який купив фотографію, щоб змалювати з неї картину, повинен отримати дозвіл на використання зображення у фотографа). У Законі України «Про авторське право та суміжні права» зазначено так: «Відчуження матеріального об’єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження авторського права і навпаки». Дозвіл на використання не потрібен у випадках суспільного надбання та вільного використання (із зазначенням автора і джерела запозичення).

Лектор звернула увагу на те, що охорона авторських прав завжди закінчується в кінці календарного року, в якому вона закінчується. Іншими словами, останній день захисту авторських прав на твір — 31 грудня. Наприклад, якщо автор твору помер 1 червня 2000 року, то захист творів продовжуватиметься до 31 грудня 2070 року. Ганна Прохорова розповіла про використання творів, які є суспільним надбанням: проілюструвала, як використовують Мону Лізу Леонардо да Вінчі або як Джон Гальяно для Dior 2007 року використовував картину «Хвилі у відкритому морі біля узбережжя Канагава» Кацусіка Хокусай.

Потім спікер зупинилася на дуалізмі правової природи творів мистецтва: результат інтелектуальної діяльності людини, що підпадає під регулювання авторського права; музейний предмет, який є частиною музейної колекції. Вона зазначила, що згідно з пунктом 46 Положення про Музейний фонд України (затверджений постановою КМУ від 20 липня 2000 року № 1147), виготовлення образотворчої, друкованої, сувенірної продукції з використанням зображень музейних предметів здійснюється відповідно до вимог законодавства у сфері авторського права і з письмового дозволу музеїв, в яких вони зберігаються.

Як відомо, авторське право не поширюється на ідеї, концепції, методи, процеси, системи, способи, принципи та відкриття. Як приклад пані Прохорова навела Композицію С (№3) Піта Мондріана, ідея твору якого знайшла своє втілення в колекції відомого дизайнера і в оформленні The City Hall in The Hague.

Використання твору може відбуватися шляхом відтворення і шляхом переробки. У роботі «Сидяча балерина» Джеффа Кунса (2017) вгадується «Балерина Лєночка» нашої співвітчизниці Оксани Жнікруп (1974). Представники Кунса заявили, що дозвіл на переробку було отримано, відповідно Кунс не порушив авторські права художниці. А ось в іншій ситуації найдорожчому художнику Америки не так пощастило. У 1992 році фотограф Арт Роджерс виявив, що художник скопіював його знімок для скульптури із серії «Банальність». У справі «Rogers v. Koons», 960 F.2d 301 (2d Cir. 1992), суд постановив, що схожість між роботами настільки очевидна, що будь-яка середньостатистична людина його виявить, що і стало в результаті мірилом для оцінки. Таким чином, скульптуру було визнано копією роботи Роджерса.

Ганна Прохорова підкреслила, що треба відрізняти переробку від нового твору. Як приклад вона навела справу, де Верховний суд Швеції порахував, що художник трансформував фотографію таким чином, що створив нову самостійну роботу, яка виражає індивідуальність художника. Тому права фотографа порушені не були.

Потім вона зупинилася на плагіаті та піратстві. Але якщо йдеться про мистецтво, то варто говорити також про апропріацію — це не просто запозичення чужого твору (або його частини, елементів), а вираження за його допомогою нового сенсу, концепції, інтерпретації, ідеї при створенні нової роботи. В образотворчому мистецтві під апропріацією, за словами лектора, мається на увазі присвоєння, запозичення або перенесення в новий контекст образів, предметів з мінімальними трансформаціями або без них.

Лектор відзначила, що в сучасному мистецтві виникає проблема, що вважати новим твором, а що — плагіатом? Американський художник Ричард Прінс використовував для своїх творів роботи французького фотографа Патріка Кар’ю, не взявши дозволу ні у їх автора, ні у зображених на них людей. Суд, який розглядав справу «Cariou v. Prince», 714 F.3d 694 (2d Cir. 2013), відзначив, що«ці 25 робіт Ричарда Прінса висловлюють абсолютно іншу естетику на відміну від фотографій Кар’ю».

На завершення лекції адвокат дала аудиторії два практичних кейси. Ті, хто правильно виконали завдання, мали можливість отримати картини авторства Ганни Прохорової.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів