Міноритарний акціонер не є учасником процедури squeeze-out — Тетяна Васильченко

Про теорію і практику похідного позову в Україні, а також про захист міноритарних акціонерів при проведенні squeeze-out розповіла слухачам Legal High School Тетяна Васильченко, суддя Господарського суду міста Києва. Вона нагадала, що Угода про асоціацію між Україною та ЄС зобов’язала імплементувати положення Директиви №2004/25/ЄС, що і було зроблено шляхом ухвалення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах», яким запроваджено механізм для врегулювання процесів консолідації власності — squeeze-out (від англійського «витісняти»). Власне, цей термін означає процедуру обов’язкового продажу акцій міноритарних акціонерів без їх попередньої згоди на вимогу та на користь власника домінуючого контрольного пакета акцій (у розмірі 95% і більше простих акцій акціонерного товариства), що завершує процес поглинання таким власником компанії-адресата.

Як зазначила лектор, одним із завдань squeeze-out є, у тому числі, й досягнення інтересів мажоритарних акціонерів (які прагнуть зменшення адміністративних витрат на проведення загальних зборів та звітність; позбавлення баласту «сплячих» акціонерів; оптимізації системи корпоративного управління та усунення ризиків недобросовісних дій з боку міноритаріїв) та міноритаріїв, які хочуть отримати справедливу ціну за свої акції.

Тетяна Васильченко наголосила, що міноритарний акціонер не є учасником процедури і лише має право отримати публічну безвідкличну вимогу та звернутися до банку за отриманням коштів за свої акції.

Державні органи у процедурі squeeze-out виконують такі функції: Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку перевіряє дотримання вимог законодавства при виборі способу оцінки вартості акцій, Фонд державного майна України має право на рецензування звіту про оцінку вартості акцій у разі незгоди з результатом оцінки їх вартості.

У разі якщо міноритарії не згодні зі справедливістю оцінки їхніх акцій, вони звертаються до суду за захистом своїх прав. Лектор навела приклади судової практики з цих питань.

Одним із прикладів захисту прав міноритарія в squeeze-out Тетяна Васильченко назвала визнання недійсними правочинів щодо зобов’язання акціонерів продати прості акції на вимогу власника домінуючого пакета акцій відповідно до публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій з підстав порушення норм Конституції України та Конвенції про захист прав людини і її основоположних свобод. Утім, лектор зазначила, що норми статті 41 Конституції не є застосовними до приватноправових відносин, оскільки насамперед визначають недопустимість насильницької націоналізації чи реприватизації без відшкодування, обумовлюючи, що перехід власності з приватної до державної може відбуватись тільки відповідно до закону. Відтак, процедура squeeze-out є неправомірною не сама по собі, а лише тоді, коли позбавлення права власності здійснюється без виплати розумної компенсації, яка відповідає реальній вартості майна.

Лектор навела приклади країн, в яких процедуру squeeze-out визнано конституційною (Німеччина, Чехія, Польща) та неконституційною (Грузія). Принагідно вона нагадала, що у липні 2019 року надійшло конституційне подання 47 народних депутатів України щодо перевірки на відповідність Конституції України та визнання неконституційними положень, що регулюють процедуру squeeze-out, проте ухвалою колегії суддів КСУ відмовлено у відкритті конституційного провадження. Наразі здійснюється розгляд справи на засіданні Великої палати щодо відкриття конституційного провадження.

Також лектор навела приклади судової практики щодо похідних позовів та акцентувала увагу присутніх на предметі доказування у відповідній категорії спорів.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів