«На етапі структурування ДПП дуже важливо визначити всі державні органи, які необхідно в ньому задіяти, а також його найбільш вигідну і правильну договірну модель» — радник київського офісу МЮФ Baker McKenzie Андрій Москалик

Особливостям структурування відносин у рамках державно-приватного партнерства (ДПП) було присвячено лекцію радника київського офісу МЮФ Baker McKenzie Андрія Москалика, з якою він виступив перед слухачами Legal High School у рамках Школи корпоративного права та M&A.

За словами лектора, такий вид договірних правовідносин уже досить давно закріплений Україною на законодавчому рівні, але на практиці поки що не знайшов широкого застосування.

Якщо говорити про суть взаємовідносин у рамках ДПП, то це співпраця держави і приватного бізнесу, при цьому держава може бути представлена як міністерствами, так і органами місцевого самоврядування. У свою чергу, інвесторами не можуть бути державні або комунальні підприємства.

За словами Андрія Москалика, ДПП — це переважно інвестування бізнесу в інфраструктуру держави. Це ті проекти, коли у держави немає фінансової можливості інвестувати в певну сферу, а також коли немає можливості відчуження (приватизації) активу, який необхідно відновити або розвинути.

«Коли до вас звертається клієнт, то він зазвичай не повідомляє, що хотів би бачити проект у формі саме ДПП. Як правило, це дуже складна структура, яка може мати право на життя, тільки якщо проект відповідає ряду певних ознак і реалізації якого передує тривала погоджувальна процедура та конкурс з вибору приватного партнера. Тільки після детального аналізу й оцінки всіх ризиків та витрат йому можна рекомендувати розглянути ДПП як прийнятну модель», — наголосив лектор.

Розповідаючи про ознаки ДПП, пан Москалик підкреслив, що це давно існуюча у багатьох юрисдикціях модель, що дозволяє сторонам на довгостроковій основі співпрацювати задля розвитку важливої інфраструктури держави (лінійної інфраструктури, об’єктів енергетики, культури, туризму тощо). Така співпраця передбачає надання прав управління або придбання, створення об’єкта ДПП приватним партнером з подальшим управлінням, за умови прийняття на себе приватним партнером інвестиційних зобов’язань. Також ознаками такої співпраці є передача приватному партнеру частини ризиків у процесі імплементації проекту та використання фінансування із не заборонених законодавством джерел.

«На етапі структурування ДПП дуже важливо визначити всі державні органи, які необхідно в ньому задіяти, а також його найбільш вигідну і правильну договірну модель», — підкреслив лектор, розповідаючи про суб’єктний склад ДПП.

Серед переваг, які в нинішніх складних економічних умовах отримує держава від запуску проектів ДПП, Андрій Москалик назвав ефект «success story» і створення умов для поступового повернення великих інвесторів у країну, стимулювання реальних інвестицій в економіку, можливість розвитку різних ринків країни та реалізації проектів соціального значення . У свою чергу, інвестор отримує довгострокове партнерство з державою в особі державного органу, гарантії від несприятливих змін у законодавстві, що регулює договірні права та обов’язки, режим сприяння з боку держави, а також можливість отримання особливих видів державної підтримки.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів