На податковий запит відповідати можна не завжди, впевнений лектор LHS Андрій Чехонадський

Керівник групи претензійно-позовної роботи ПАТ «Рітейл Груп» Андрій Чехонадський розповів слухачам Школи податкової практики Legal High School про межі надання інформації податковим органам та про те, як реагувати на запити.

Він зазначив, що контролюючим органам інформація надається періодично або на їх письмові запити. Зазвичай податковий запит отримує головний бухгалтер і, як правило, у паніці починає шукати необхідні документи.

Лектор підтвердив, що контролюючі органи дійсно мають право звернутися до платників податків із письмовим запитом про подання вичерпного переліку інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та їх документального підтвердження. Вимоги до такого запиту встановлюються Податковим кодексом України.

Пан Чехонадський наголосив на важливості способу отримання податкового запиту платником, адже такий запит має бути надісланий тільки у відповідному порядку. А статтею 72 ПК України дозволено не відповідати на запит, якщо він надійшов не у визначеним законом спосіб.

До того ж запит повинен відповідати встановленим вимогам. У разі якщо його складено з порушенням вимог, платник податків звільняється від обов’язку надавати відповідь на такий запит. Парадоксально, проте сьогодні платник податків може сам визначати, чи відповідає податковий запит вимогам ПК України.

Лектор зазначив, що деякі платники вважають, що якщо вони не отримають податковий запит (у випадку його направлення), то можуть не реагувати на нього. Тому, наприклад, залишають такі запити на пошті, а зі спливом певного часу документи повертають відправнику. Проте судова практика вирішує по-іншому: добросовісний платник податків зобов’язаний забезпечити можливість отримання кореспонденції на місці знаходження, вказаному ним у ЄДР.

Щодо меж надання податкової інформації в ході вже ініційованих (чи допущених) перевірок Андрій Чехонадський звернув увагу на положення статті 44.6 ПК України, де вказано, що якщо до кінця перевірки платник податків не надає уповноваженим особам органу перевірки відповідні документи, то вважається, що такі документи на час складення такої звітності були у нього відсутні. Разом з тим податкове законодавство дозволяє платнику податків подати додатково документи контролюючому органу протягом 5 робочих днів після отримання актів перевірки.

Спікер також зазначив, що визначена законом процедура, за якою документи мають передаватись контролюючому органу під час проведення податкових перевірок, не реалізується на практиці.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів