«Згода на виїзд дитини за кордон. Запобіжники від викрадення дитини одним/однією із батьків» — тема лекції Юрія Бабенка, керівника практики сімейних спорів Mitrax. Він нагадав слухачам Legal High School, що відповідно до українського законодавства при виїзді дитини за кордон з одним із батьків має бути нотаріально посвідчений дозвіл іншого з батьків, при цьому якщо дитина є громадянином іншої країни, такого дозволу не потрібно.
Лектор розповів про склад такого дозволу та алгоритм його застосування і зазначив, що строк чинності дозволу визначається індивідуально, а період його дії безпосередньо залежить від цілі подорожі. При цьому на кожну поїздку потрібно оформляти окрему згоду, хоча є випадки, коли така згода може бути оформлена на кілька поїздок. А от у разі якщо один із батьків є іноземцем, то оформлювати згоду для іншого з батьків — громадянина України не потрібно взагалі. Так само не потрібна згода, якщо дитина вибуває за кордон на постійне місце проживання, є свідоцтво про смерть одного з батьків, визнання його відсутнім, недієздатним чи позбавлення його батьківських прав. Також не потрібна згода одного з батьків за умови наявності рішення суду про надання дозволу на виїзд за кордон.
Є випадки, передбачені законом, в яких можна виїхати з дитиною за кордон на строк до одного місяця без згоди іншого з батьків, і лектор навів перелік вимог для здійснення такої можливості. При цьому він зазначив, що рішення суду про визначення місця проживання дитини після розлучення батьків такою підставою не є, якщо воно не визначено в резолютивній частині рішення, так само як і договір на утримання дитини, в якому прописано місце проживання дитини.
Той із батьків, який проживає окремо від дитини, також має право на виїзд з нею за кордон за умови відсутності заборгованості зі сплати аліментів, і лектор розповів слухачам Legal High School про процедуру отримання дозволу у такому випадку як від іншого з батьків, так і у судовому порядку. Спікер розглянув аспекти доведення для отримання дозволу та послався на судову практику Верховного Суду, з якої випливає, що істотними моментами при видачі судом дозволу є країна, мета та період поїздки. Крім того, на думку Верховного Суду, наданий судом дозвіл на виїзд дитини для постійного проживання за кордоном суперечить чинному законодавству, порушує права іншого з батьків та має бути скасований.
Говорячи про викрадення дитини одним із батьків та вивезення її за кордон, Юрій Бабенко розповів про процедуру повернення дитини до держави її постійного проживання, що регулюється Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року, яка діє в Україні з 2006 року. При цьому він наголосив, що положення Конвенції підлягають виконанню лише у відносинах між договірними державами, а функції органу, який сприяє поверненню дітей, в Україні виконує Міністерство юстиції. Лектор розповів про права та обов’язки Мін’юсту у цих справах, кроки, які ним робляться у разі надходження заяви про сприяння поверненню дитини, та поділився актуальною судовою практикою у таких справах.
