Модуль «Виконання вироків. Права засудженого» блоку «Перегляд судових рішень у кримінальному провадженні. Виконання вироків» Школи кримінальної практики Legal High School продовжує свою роботу. З темою «Застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру. Особливості судового контролю за виконанням таких заходів» виступив практикуючий адвокат, фахівець з кримінального процесу Ігор Свєтлічний.
Уже з ХV століття в Російській імперії були розпорядження про те, що робити з дітьми, які порушили громадський порядок. Тоді виховні заходи застосовувалися до дітей з 10 років. Зараз, як підкреслив лектор, кримінальна відповідальність дитини нарівні з дорослим за певних обставин може наступити з 14 років. Яка мета застосування заходів виховного характеру? Формально — захист інтересів дитини. Однак насправді мета таких заходів — показати дитині, що відбувається, коли вона чинить суспільно-небезпечне діяння.
Ігор Свєтлічний нагадав, що дитина малолітньою вважається до 14 років, з 14 до 18 — неповнолітньою. До здійснення кримінальних злочинів відносяться 14 років і 16 років. Представлення інтересів дитини супроводжується рядом особливостей. Як правило, дитина зізнається в скоєному злочині в перші години після затримання, коли оперативні співробітники зв’язуються з батьками і коли поряд із дитиною немає адвоката.
Лектор розмежував підстави звільнення від кримінальної відповідальності із застосування примусових заходів виправного характеру і підстави звільнення від покарання із застосування примусових заходів виправного характеру. Звільнити від кримінальної відповідальності можна, якщо злочин невеликої тяжкості або злочин з необережності середньої тяжкості скоєно неповнолітнім уперше; виправлення неповнолітнього можливе без застосування до нього покарання. Обставини для звільнення від покарання є такими: неповнолітній вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, неповнолітній щиро розкаявся, поведінка неповнолітнього після вчинення злочину була бездоганною, на момент постановлення вироку неповнолітній не потребує застосування покарання. Необхідною умовою є сукупність усіх обставин.
За словами Ігоря Свєтлічного, найпоширенішим видом примусових заходів виправного характеру є передача неповнолітнього під нагляд батьків або інших осіб (75%). 12% вироків стосуються направлення неповнолітніх до спеціальних навчально-виховних установ для дітей і підлітків до їх виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. 10% видів заходів стосуються застереження. 1,5% — обмеження дозвілля, встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього і покладання на неповнолітнього обов’язку відшкодувати збитки (якщо неповнолітній досяг 15 років і має майно, кошти або заробіток).
У кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виправного характеру, як зазначив спікер, захисник повинен вчинити ряд дій. Наприклад, участь захисника є обов’язковою, отже, необхідно перевірити, чи не порушене право на захист, всебічно з’ясувати дані про особу неповнолітнього, за наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього обов’язково призначати експертизу, з’ясувати ставлення неповнолітнього до наслідків діяння, з’ясувати дані про батьків, з’ясувати обставини, які негативно впливали на виховання неповнолітнього, наявність дорослих підбурювачів та інші дії.
Перейшовши до другої частини лекції, пан Свєтлічний відзначив, що примусові заходи медичного характеру застосовуються замість вироку. Про їх застосування судом виноситися ухвала, а не вирок. Примусові заходи медичного характеру не є покаранням — це вид державного примусу, що застосовується до особи з розладом психіки, яка здійснила суспільно-небезпечне діяння. Лектор наголосив, що є чотири види примусових заходів медичного характеру: надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом, госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом і госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом (крім осіб до 16 років).
