«Гучні затримання та їх наслідки: типові порушення і козирі для захисту» — тема лекції у Legal High School Олександра Шадріна, партнера АО Barristers. Він наголосив, що останнім часом доволі часто відбуваються затримання осіб у прямому ефірі за терористичними чи корупційними обвинуваченнями, після чого їм намагаються обрати запобіжний захід. Як правило, це тримання під вартою чи досить велика грошова застава, якщо йдеться про злочини, не пов’язані з насильством, або якщо події не призвели до смерті осіб. При цьому доволі часто правоохоронні органи і навіть суди у своїх прес-релізах використовують зображення затриманих осіб, їхні персональні дані та називають затриманих злочинцями, грубо порушуючи презумпцію невинуватості. Однак національне законодавство, зокрема частина 4 статті 296 ЦК України, визначає, що прізвище, ім’я та по батькові підозрюваної або обвинуваченої особи не може бути обнародувано до набуття вироком законної сили.
За словами лектора, щодо цього були рішення Європейського суду з прав людини, в яких встановлювалось порушення пункту 2 частини 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій визначено недопустимість порушення презумпції невинуватості, навіть у ситуації, якщо є вирок, який, однак, не набув законної сили.
У яких випадках таке затримання буде порушувати права особи та які наслідки матиме для кримінального провадження чи правоохоронних органів?
Олександр Шадрін зазначив, що національне законодавство визначає досить обмежене коло випадків, коли можна затримати особу без ухвали слідчого судді. Ці питання врегульовані статтею 208 КПК України, де чітко зазначено, що без ухвали слідчого судді затримувати особу можна лише тоді, якщо її застали під час вчинення злочину чи замаху на його вчинення або якщо безпосередньо після злочину його очевидець вказує, що саме ця особа щойно вчинила злочин. У 2015 році цю статтю доповнили пунктом 3, відповідно до якого можна затримати особу, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що особа, підозрювана у вчиненні особливо тяжких корупційних злочинів, віднесених до підслідності НАБУ, може втекти.
На думку лектора, це доповнення суперечить статті 5 Конвенції, тож у разі, якщо НАБУ використає цю норму для затримань не по гарячих слідах, а ВАКС не визнає таке затримання незаконним, то є висока ймовірність у подальшому отримати рішення ЄСПЛ щодо відповідних порушень.
Олександр Шадрін нагадав, що у 2020 році до статті 208 КПК України було внесено пункт 4, відповідно до якого без ухвали слідчого судді можна затримати особу, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого статтями 255, 255-1, 255-2 КК України.
Лектор послався на рішення Конституційного Суду України про неконституційність положення, згідно з яким неможливо було обрати запобіжний захід, не пов’язаний з триманням під вартою, як такий, що порушує права особи.
У разі коли в ході гучного затримання порушено права на захист, лектор радить користуватися нормами статті 206 КПК України, в частині 1 якої зазначено, що кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов’язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Найчастіше цю статтю використовують для визнання затримання незаконним, хоча лектор радить підходити до правозастосування її у широкому сенсі — йому вдавалося використовувати цю статтю для того, щоб зобов’язати адміністрацію місць попереднього ув’язнення забезпечити право затриманого на медичну допомогу, оскільки стресовий стан під час затримання часто призводить до погіршення стану здоров’я, або навіть вдавалось зобов’язати СБУ та прокуратуру утриматись від порушення презумпції невинуватості або розмістити особу в камері для осіб, які не палять, чи оскаржити відмову слідчого у наданні дозволу на побачення із родичами або членами сім’ї.
