Лана Голян, партнер практики міжнародного бізнес-адміністрування АО Juscutum, виступила у рамках Legal High School з лекцією на тему «Як пройти комплаєнс-контроль у банку за кордоном. Зони ризику: офшори, санкції, etc.».
Лектор звернула увагу на скрупульозність, з якою банки та інші фінансові установи перевіряють дані про своїх клієнтів. Не будучи членом Європейського Союзу, Україна все ж впровадила безліч найкращих сучасних практик щодо ідентифікації клієнтів та забезпечення фінансової прозорості. Зокрема, йшлося про імплементацію вимог Anti-Money Laundering Directive (AMLD) — директиви проти відмивання коштів.
Знаючи серйозність вимог банків, деякі власники бізнесу знайшли альтернативу у вигляді проведення операцій за допомогою криптовалют. Однак, як наголосила пані Голян, операції з ними можуть бути пов’язані як з реальними операціями, так і з відмиванням грошей та іншими сумнівними операціями. У зв’язку з цим AMLD вводить вимогу для ідентифікації осіб, які проводять операції з криптовалютами, зазначає лектор.
Не є новою для України вимога розкриття кінцевих бенефіціарів. Наші реєстри вже кілька років передбачають розкриття інформації про бенефіціарів. Певну специфіку мають юрисдикції загального права, такі як Велика Британія і Кіпр. Вони мають більш складні законодавчі механізми щодо бенефіціарів як вигодонабувачів. Але у них є категорія «особи, що мають значний вплив на діяльність компанії», за аналогією з нашим терміном «кінцевий бенефіціарний власник (контролер)», визначеним у законі про фінансовий моніторинг.
Комплаєнс у банках — це перш за все KYC-контроль. У 2018 року на зміну звичному правилу KYC (know your client) приходить правило KYCC (Know Your Client’s Client) — йдеться про аналіз не окремої операції, а ланцюжка операцій, повідомила пані Голян, у зв’язку з чим можна простежити, чи не є окрема трансакція лише ланкою в ланцюжку сумнівних операцій.
Розроблений у 2015 році, план BEPS також впливає на банківський комплаєнс. Так, у рамках Загальних стандартів обміну інформацією (Common Reported Standards), передбачених планом BEPS, вводяться новації у сфері співробітництва між банківськими установами. У рамках цих заходів мається на увазі збір інформації про залишки на банківських рахунках і, в автоматичному режимі, надання податковим органам країни резидентності бенефіціара (щодо пасивних) або країни реєстрації компанії (щодо активних рахунків). Для трастових конструкцій банк обов’язково вивчає не тільки бенефіціарів, а й аналізує засновника трасту, його діяльність та джерела походження доходу. «У розумінні банку, якщо не визначене коло бенефіціарів, то мають бути проаналізовані засновник і трасти», — пояснила вона.
Українські банкіри також намагаються слідувати цим тенденціям, але іноді, за словами спікера, «доходить до смішного». У нашій країні, незважаючи на те, що акціонером іноземної компанії є фізична особа, представники комплаєнс-відділів просять надати трастову декларацію або документальне підтвердження її відсутності. Схоже, що в розумінні банкірів, якщо компанія іноземна, то обов’язково є трастова декларація. Доводиться писати розписки в довільній формі про те, що акціонер як фізична особа не є номінальним власником і є власником акцій на користь самого себе.
Як зазначалося, Україна висловила бажання приєднатися до Common Reporting Stardards (CRS) та перший звіт очікує отримати вже 2020 року. «Поки що підписаного документа немає», — заявила лектор. Для подальшої імплементації потрібне укладення низки двосторонніх угод з іншими країнами, крім того, треба поліпшити рівень захисту і обміну персональними даними. «Я сумніваюся, що в 2020 році ми щось отримаємо», — прогнозує спікер. Варто звернути увагу і на те, що згідно з цим механізмом інформація про залишки на рахунках направлятиметься в державу, податковим резидентом якої є власник холдингу. Певні переваги має зберігання коштів у США: ця держава збирає інформацію з усього світу про резидентів США, а видає інформацію про резидентів інших країн тільки за спеціальними запитами, наприклад у рамках розслідування кримінальної справи про несплату податків.
Розповідаючи про привабливі юрисдикції для структурування бізнесу, Лана Голян наголосила на тому, що замість Кіпру можна використовувати Угорщину і Словаччину. У цих країнах немає податку на отримані дивіденди. За деяких обставин можна використовувати Мальту для побудови «багатоповерхових» структур.
