Про те, як випадково не виявитися постійним представництвом нерезидента в Україні, слухачам Legal High School розповіла Тетяна Лисовець, старший партнер адвокатської компанії «Соколовський і Партнери». Вона нагадала про Багатосторонню конвенцію про виконання заходів, які стосуються угод про оподаткування, з метою протидії розмиванню бази оподаткування та виведенню прибутку з-під оподаткування (Конвенція ОЕСР), ратифіковану Законом України №2692, яка набула чинності з 1 грудня 2019 року. При цьому лектор зазначила, що термін «постійне представництво» у нашому законодавстві існує досить давно, проте останні зміни до законів дозволяють більш чітко структурувати ознаки наявності чи відсутності постійного представництва та розширили для податкових органів можливості доведення наявності такого представництва.
Тетяна Лисовець дала визначення поняття «постійне представництво» відповідно до чинної редакції Податкового кодексу України, наголосивши, що це постійне місце діяльності, через яке здійснюється господарська діяльність нерезидента в Україні. При цьому лектор зазначила, що це не обов’язково має бути відокремлений підрозділ.
Вона звернула увагу слухачів Legal High School на те, що з метою оподаткування термін «постійне представництво» включає будівельній об’єкт, майданчик, складальний або монтажний об’єкт, якщо загальна тривалість робіт, що виконуються нерезидентом через співробітника, перевищує 12 місяців, та вказала, що до 1 січня 2021 року цей строк складав шість місяців. А у разі надання послуг нерезидентом з метою оподаткування їх загальна тривалість має становити не менш ніж 183 дні у будь-якому 12-місячному періоді. При цьому лектор вказала на умови, які повинні виконуватися для розрахунку періоду здійснення нерезидентом діяльності в Україні, та навела чотири ознаки, за якими наразі визначається постійне представництво для цілей оподаткування.
Тетяна Лисовець звернула увагу на небезпеку ситуації, коли відокремлений підрозділ нерезидента має ознаки постійного представництва, проте не реєструється в цій якості в податкових органах України. При цьому вона наголосила, що наразі як постійне представництво може визнаватися не лише відокремлений підрозділ.
З іншого боку, нерезидент може здійснювати свою діяльність в Україні через посередника-резидента, який не вважатиметься постійним представництвом за умови надання агентських, довірчих, комісійних та інших подібних посередницьких послуг з продажу чи придбання товарів, робіт, послуг, якщо вона здійснюється в рамках основної діяльності резидента. Проте якщо посередник-резидент діє винятково в інтересах нерезидента, він визнається постійним представництвом.
Лектор навела положення міжнародних конвенцій про уникнення подвійного оподаткування, що стосуються постійних представництв, та зробила їх порівняння з відповідними нормами українського законодавства. При цьому вона зазначила, що утримання нерезидентом постійного місця діяльності з метою рекламування, постачання інформації, наукових досліджень та іншої діяльності, що має підготовчий характер, не вважається постійним представництвом, та проілюструвала це положення прикладами судової практики.
Тетяна Лисовець розповіла про облік постійних представництв податковими органами України та навела алгоритм і строки постановки на облік. Крім того, було зазначено про наслідки, що спіткають платника податків, який здійснює діяльність як постійне представництво без взяття на податковий облік.
