Нестандартні рішення, що стосуються доведення у податкових спорах, представила Лариса Антощук, KPMG Law

«Доведення у податкових спорах: пошук нестандартних рішень» — з такою темою у ході Школи податкової практики Legal High School виступила менеджер, керівник практики вирішення податкових спорів KPMG Law Лариса Антощук. Вона зосередилася на реальних кейсах. Але спочатку трохи статистики. За даними ДФС України, станом на 1 січня 2018 року на розгляді у судах знаходилося 71 100 спорів про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень на загальну суму 182 300 000 000 грн (за позовами платників податків). Ціна позову, за словами спікера, збільшилася, як збільшилася і ціна помилки.
Сутність доказів пані Антощук розглядає у трьох напрямах: підтвердити обставини, на яких наполягає платник податків; спростувати докази, надані податковим органом; пояснити специфіку бізнесу судді, який у цій сфері не працював. Говорячи про визначення доказів і про належність та допустимість доказів, вона підкреслила, що третьої складової (про необхідність пояснення специфіки бізнесу судді) там немає.
З-поміж обов’язкових доказів спікер виділила письмові (первинна документація — договори з додатками і додаткові угоди, укладені з контрагентами, отримані платником індивідуальні податкові консультації, установчі документи контрагентів, інформація з офіційних джерел) та електронні (веб-сайти, скріншоти веб-сторінки, інформація з баз даних про компанії, відібрані для порівняльного дослідження), додаткові (висновок судового експерта, консультаційні висновки економічних досліджень, посилання і рішення з практики іноземних судів та Рекомендації ОЕСР, довідки та листи іноземних податкових органів), факультативні (висновок експерта у галузі права (не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер), показання свідків).
Говорячи про операції з нерезидентами і застосування конвенції про уникнення подвійного оподаткування, Лариса Антощук виділила формальний та економічний підходи судів. Формальний підхід полягає в такому: нерезидент надав належним чином оформлену довідку про резидентність; нерезидент є бенефіціарним власником доходів — не діє як агент, посередник і/або номінальний власник доходу від імені та на користь третіх осіб (справи №2а/0470/15215/11, №2а-6786/12/0170/2, №807/4040/13-А). Економічний підхід: нерезидент надав належним чином оформлену довідку про резидентність; нерезидент є бенефіціарним власником доходу; термін «бенефіціарний власник доходу» не повинен тлумачитися у вузькому, технічному сенсі, його значення треба визначати, виходячи з мети і завдань конвенції, таких як «ухилення від сплати податків», і з урахуванням таких основних принципів, як «запобігання зловживанню положеннями конвенції»; нерезидент повинен не тільки мати права на отримання доходу, а й визначити подальшу економічну долю такого доходу (справи №804/4659/15, №806/1417/15, №806/1213/15, №805/3250/13-а, №805/7337/13-а). Потім вона зупинилася на деяких кейсах щодо питання бенефіціарного власника та виплати роялті, відсотків і дивідендів.
Що стосується спорів з питань трансфертного ціноутворення, то зараз їх понад 200, і 65% закінчуються на користь платників податків. Лектор детально зупинилася на кейсах про операції з LLP, зареєстровані на території Великої Британії, про операції з контрагентом із Грузії (справа №823/2039/16).
На завершення лекції Лариса Антощук звернула увагу на аспекти доказування у так званих фіктивних операціях.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів