Олександр Падалка ознайомив слухачів Legal Hgh School з особливостями поняття добре відомих знаків

Олександр Падалка, партнер ЮФ Sayenko Kharenko, ознайомив слухачів Legal Hgh School з особливостями поняття добре відомих знаків, їх нормативним регулюванням і порядком визнання знаків добре відомими в Україні.

Що стосується нормативного регулювання, спікер виділив такі нормативно-правові акти, що регулюють питання, пов’язані з визнанням знака добре відомим: Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року (стаття 6 bis); Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (TRIPS), підписана членами СОТ 15 квітня 1994 року (стаття 16); Загальна рекомендація про положення щодо охорони загальновідомих знаків, прийнята Асамблеєю Паризького союзу і Генеральною Асамблеєю Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) 20—29 вересня 1999 року; Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» №3689-XII від 15 грудня 1993 року (стаття 25 — доповнена з 22 травня 2003 року); Порядок визнання знака добре відомим в Україні Апеляційною палатою Державної служби інтелектуальної власності України, затверджений наказом Міністерства освіти і науки України №228 від 15 квітня 2005 року.

Як зазначив лектор, нормативного визначення терміна «добре відомий знак» ні в міжнародному, ні в національному праві немає. Однак, виходячи із застосовуваних у законодавстві України факторів, при визначенні того, чи є знак добре відомим, можна використовувати таке визначення цього терміна — це позначення, яке широко використовується в Україні, на певній території; протягом тривалого часу; завдяки значним зусиллям і засобам; стало досить відомим (набуло значної репутації на ринку) серед певного кола споживачів щодо певних товарів (послуг) і асоціюється в останніх з конкретним виробником товарів (послуг).

Переваги отримання визнання знака добре відомим полягає в тому, що правова охорона виникає на підставі «достатньої відомості», а не реєстрації, надається більш широкий обсяг правової охорони, в тому числі на неоднорідні товари (послуги), також охорона надається з дати, обумовленої заявником, а тому більш пізні подібні реєстрації знаків можуть бути визнані недійсними, або навіть можна заборонити використання знака, якщо тільки істотна складова частина схожа або становить відтворення, імітацію чи переклад добре відомого знака. Розповідаючи про порядок визнання знака добре відомим апеляційною палатою, спікер зазначив, що необхідно подавати заяву з достатнім обґрунтуванням щодо придбання знака добре відомим на певну дату і документи, що чітко підтверджують відповідність певних факторів, передбачених частиною 2 статті 25 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Визнання знака добре відомим у суді може бути як способом надання знаку правової охорони, так і способом захисту права. Спікер підкреслив, що при зверненні до суду необхідно довести, що є спір про право, іншими словами, які саме права або інтереси порушені, яким способом за допомогою визнання знака добре відомим ці права та інтереси будуть захищені, визнані або відновлені.

Пан Падалка розповів слухачам і про практичні проблеми визнання знака добре відомим у суді. Проблемні аспекти, перш за все, полягають у відсутності єдиної судової практики розгляду справ визнання знаків добре відомими, і у тому, що при розгляді справи у суду немає обов’язку керуватися Порядком визнання знака добре відомим в Україні апеляційною палатою.

Ознайомивши слухачів з судовою практикою про визнання знака добре відомим, спікер надав свої коментарі щодо деяких особливостей рішень, прийнятих у справах, пов’язаних з визнанням знаків добре відомими.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів