Ольга Мицик розповіла слухачам LHS про проблеми сплати орендної плати за землі державної і комунальної власності

З однією із завершальних лекцій у блоці «Пряме оподаткування бізнесу» в рамках Legal High School виступила Ольга Мицик, заступник директора юридичного департаменту ТОВ «ЕКО». Пані Мицик розповіла слухачам про проблеми сплати орендної плати за землі державної і комунальної власності.

За її словами, плата за землю складається з двох видів: земельного податку та орендної плати. Земельний податок сплачують власники земельних ділянок, а також землекористувачі, а орендну плату — орендар за договором оренди.

«Перш за все потрібно визначити базу оподаткування, хто затверджує нормативно-грошову оцінку, а також визначити ставку податку», — відзначила пані Мицик. Також, за її словами, органи державної та комунальної власності податок на землю не сплачують. Податок на землю встановлюється рішенням місцевої ради, а орендна плата — в договорі оренди землі.

Лектор зазначила, що до 2011 року порядок сплати оренди за землю регулювався статтею 19 Закону України «Про плату за землю», з 2011 року — Податковим кодексом (ПК) України. Відповідно до підпункту 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, при цьому річна сума платежу не може бути меншою за трикратний розмір земельного податку та не може перевищувати, зокрема для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12% нормативної грошової оцінки.

Пані Мицик звернула увагу на питання, чи є прийняття ПК України підставою для внесення змін до договору про оренду земельної ділянки. Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Рішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-РП-99 надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або в іншому нормативно-правовому акті. Як зазначила спікер, судова практика в питанні зміни ставки орендної плати з набуттям чинності ПК України має різні підходи.

До 2014 року Верховний Суд України висловлював таку позицію: зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення змін до договору оренди землі його учасниками, не тягне за собою автоматичної зміни умов договору щодо розміру орендної плати, а також донарахування суми податкового зобов’язання. Після 2014 року Верховний Суд України висловлював іншу позицію: розмір орендної плати за ділянки комунальної та державної власності є нормативно-регульованою ціною з певними максимальними і мінімальними межами. Річна сума платежу орендної плати за землю не може бути меншою, ніж розмір, визначений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Спікер наголосила на різних підходах судової практики щодо моменту припинення права оренди земельної ділянки. Наприкінці лекції Ольга Мицик розповіла про різні підходи судової практики щодо моменту припинення права оренди земельної ділянки, а також представила до уваги слухачів власні кейси з питання плати за землю.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів