«Перевізник не несе відповідальності за непрямі, побічні, опосередковані збитки, неодержану вигоду» — Віктор Мороз, лектор LHS

Про спори з міжнародних авіаперевезень у рамках блоку «Транспортні спори» Школи судової практики розповів Віктор Мороз, керуючий партнер Suprema Lex.

«Авіаційний транспорт має можливість налаштовувати і розвивати зв’язки практично з усіма державами», — розпочав свою лекцію пан Мороз. Він нагадав, що міжнародні авіаційні перевезення можуть бути комерційними і некомерційними. Перші здійснюються цивільними повітряними суднами, за формою і виконанням їх можна класифікувати як регулярні та нерегулярні. За словами спікера, така класифікація дуже важлива і враховується при розгляді спорів.

Власне, регулярні польоти виконуються відповідно до угод про повітряне сполучення між державами заздалегідь опублікованого розкладу, в якому зазначається тип літака, маршрут польоту, проміжні пункти посадок, час вильоту і прильоту в кожен пункт маршруту, частота руху. «Зміну цих умов може бути здійснено тільки за взаємною згодою держав, між якими налагоджена система авіаційних перевезень», — уточнив лектор.

Нерегулярні авіаційні перевезення виконуються на підставі спеціальних дозволів на разові польоти і класифікуються на додаткові, спеціальні та чартерні.

Детальніше пан Мороз розповів про міжнародне та українське законодавство, що регулює повітряні перевезення.

Переходячи безпосередньо до питання розгляду спорів, лектор звернув увагу на те, що до пред’явлення перевізникові позову, який випливає з договору перевезення вантажу, пошти, обов’язковим є пред’явлення йому претензії в порядку, встановленому законом.

«Позов до перевізника може бути пред’явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у 30-денний строк», — звернув увагу лектор.

Право на подання претензії мають вантажоодержувач, якщо у нього є вимоги до перевізника у зв’язку з втратою вантажу, а також вантажовідправник або вантажоодержувач, якщо у них є вимоги до перевізника у зв’язку з нестачею або пошкодженням вантажу, чи у зв’язку з простроченням його доставки.

Претензії подаються перевізнику, який здійснив перевезення вантажу, а якщо воно не було здійснено, — перевізнику, який згідно з договором перевезення вантажу повинен був здійснити перевезення.

Докладніше лектор розповів про строки подачі претензії та її зміст. Також він звернув увагу на те, що у підтвердженні фактів пошкодження, псування вантажу, виявлення вантажу без документів, невідповідності вантажу в натурі його найменуванню в транспортному документі важлива роль відводиться комерційним актам.

Переходячи до судового аспекту вирішення спорів, Віктор Мороз нагадав, що позов про відповідальність має бути подано за вибором позивача на території однієї з держав-сторін або до суду за місцем знаходження перевізника, або за місцем його основної діяльності, або за місцем, де знаходиться комерційне підприємство, через яке було укладено договір, або до суду місця призначення перевезення.

Розповідаючи про межі відповідальності перевізників, лектор звернув увагу на те, що перевізник не несе відповідальності за непрямі, побічні, опосередковані збитки, одержану вигоду (прибутки).

«Перевізник несе відповідальність за шкоду, заподіяну у разі знищення, втрати, пошкодження або затримки в доставці вантажу, якщо випадок, що призвів до збитків, стався під час повітряного перевезення», — відзначив пан Мороз.

На завершення лекції він розповів про гучні міжнародні авіаційні спори.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів