Перші підсумки застосування нового Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» підбили на LHS Discussion Hub

Минає рік з дати набуття чинності новим Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», яким було зроблено багато нововведень щодо регулювання діяльності ТОВ в Україні. 19 червня у рамках LHS Discussion Hub «Річниця Закону про ТОВ: перші підсумки» юристи-практики підбивали основні підсумки правозастосування цього Закону та обговорювали подальші напрями вдосконалення корпоративного законодавства.

Учасники дискусії: Олег Мальський, партнер Eterna Law Kyiv, Ганна Вронська, суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду; Анна Бабич, партнер AEQUO Law Firm; Сергій Бенедисюк, партнер ЮФ Evris; Тетяна Васильченко, суддя Господарського суду міста Києва; Оляна Гордієнко, директор з корпоративного управління групи ICU; Мирослав Гнидка, керівник юридичного департаменту групи компаній MERX, адвокат; Ольга Дем’янюк, партнер МЮФ Baker McKenzie-Kyiv; Анна Зоря, партнер Arzinger law firm; Марія Орлик, партнер CMS Kyiv — RRH; Олександр Онуфрієнко, партнер Asters; Юрій Попов, радник Голови Верховного Суду.

Говорячи про перші підсумки практичного застосування норм закону, Марія Орлик зазначила, що він містить ряд цікавих новел, тож тепер перед професійною спільнотою постало завдання виявлення питань, які мають труднощі у застосуванні на практиці, при цьому відділяючи окремі прикрі випадки від системних вад. З нею погоджується і Анна Бабич, яка вважає, що потрібен принаймні рік, щоб набути досвіду застосування нових механізмів закону та напрацювати відповідну судову практику.

Олександр Онуфрієнко наголосив, що будь-який закон починає старіти з моменту набуття чинності. Практика застосування виявить речі, які треба змінювати, і таку практику необхідно узагальнити. Принагідно він застеріг від масового внесення змін до закону, навівши як приклад Закон «Про підприємництво», обсяг змін до якого вдесятеро перевищував первісний текст.

Сергій Бенедисюк відзначив, що у його практиці вже були укладені корпоративні договори за українським правом, проте стосувалися вони невеликих проектів вартістю два-три млн грн. Коли йдеться про більші суми, клієнти воліють укладати договори за кордоном.

Олег Мальський зазначив, що у клієнтів з’являються запити на практику корпоративних договорів, хоча ще є острах перед вирішенням конфліктів щодо цих договорів у судах. Відтак, лише судова практика дасть відповіді на те, як такі конфлікти вирішуються. На його думку, є сенс починати з максимально простих договорів, які не містять суттєвих суперечностей. Такий базовий договір доведе свою чинність у суді, розвіє страх клієнтів. З’явиться впевненість — збільшиться практика застосування.

Говорячи про роль суду в імплементації положень нового закону, Ганна Вронська зауважила, що судді за своєю природою консервативні, відтак той, хто звертається до суду, має знаходити сильні аргументи для підкріплення своєї позиції, особливо якщо закон допускає неоднозначне трактування, а також залучати як аргумент практику Європейського суду з прав людини. Вона вважає, що належне застосування закону — справа не лише судової системи, але й професійної спільноти.

Оляна Гордієнко відзначила, що більшість товариств і досі вирішують усі питання якісного прийняття рішень або корпоративного управління на рівні статутів.

Як підкреслив Юрій Попов, правильно складений корпоративний договір не може суперечити статуту товариства, оскільки вони унормовують різні відносини. Крім того, в законі немає обмеження, що корпоративний договір укладається лише між учасниками товариства. На його думку, це може бути і стороння особа, яка прагне стати членом товариства, і кредитор, який таким чином захищає свої права.

З ним солідарна і Ольга Дем’янюк, котра вважає, що за умови достатніх зусиль немає норм, які не можна було б прописати в корпоративному договорі за українським правом. Проте є обмеження, що стосуються випадків, коли є український і закордонний партнери, оскільки українське корпоративне і спадкове право не вирішують багатьох питань, що давно унормовані в європейському праві.

Як влучно зазначила Ганна Вронська, перший позов щодо корпоративного договору буде про визнання його недійсним, а не про скасування якихось його положень. Тому головним завданням наразі є відстояти право існування цього інструменту в нашій правовій системі.

За словами Анни Зорі, спір за корпоративним договором є арбітрабельним, коли він укладений між учасником і товариством, а не членами товариства, і, можливо, це одна з причин, чому закон не став поштовхом для бізнесу укладати договори за українським правом.

Мирослав Гнидка переконаний, що перешкодою для широкого застосування корпоративного договору за українським правом є низька культура корпоративного управління і виконання договорів.

Тетяна Васильченко, з огляду на аналіз початкової судової практики із застосування нового закону, наголосила, що закон диспозитивний і дає широке поле для реалізації прав, а результат залежить від можливості сторони донести до суду свої аргументи.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів