Особливості національного притягнення до відповідальності за водіння наземних транспортних засобів у нетверезому стані після запровадження інституту кримінальних проступків слухачам Школи кримінальної практики Legal High School розкрив адвокат Андрій Чехонадський на лекції «Між двох кодексів: правильна кваліфікація «Керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп’яніння» як складу правопорушення».
За словами лектора, глобальне непорозуміння в цьому питанні почалося з 1 липня 2020 року і стало проявом незнання законодавцем законодавчої техніки. Якщо коротко, то з 1 липня ц.р. вступив у силу закон про кримінальні проступки, прийнятий ще у 2018 році, за ідеологією якого водіння в нетверезому стані мало стати кримінальним проступком — таким чином посилювалася юридична відповідальність. Однак буквально за тиждень до цієї дати законодавець змінив свою думку і законом про внесення змін виключив пункти закону про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, таким чином розраховуючи виключити статтю 286-1 з КК і повернути початкову редакцію статті 130 КУпАП. Можливо, цей хід спрацював би, але до публікації змін у закон про зміни ті вже вступили в силу, стали частиною кодифікованих актів, а змінний акт вичерпав свою дію.
Утім, на переконання народних депутатів із профільного комітету з правоохоронної діяльності, все повернулося на круги своя. Точно так само вважають у МВС, і патрульні поліцейські продовжують складати протоколи за КУпАП. Однак офіційні редакції обох кодексів свідчать про зворотне.
У зв’язку з цим Андрій Чехонадський рекомендує у разі залучення до відповідальності за статтею 130 КУпАП водіям наземного транспортного засобу займати позицію, що цей кодекс не передбачає такого складу порушення. Цікаво, що суди приймають такий аргумент і, встановлюючи ознаки кримінального проступку, повертають протокол і матеріали справи в управління поліції для внесення відомостей до ЄРДР і проведення дізнання. Однак поки немає жодного відомого факту фіксації кримінального правопорушення за статтею 286-1 КК України. Лектор передбачає, що прокуратура і поліція не ризикують реєструвати такі справи, оскільки не розуміють, як проводити дізнання за нормою, яка повинна була б втратити силу.
Ні після відмови в притягненні за 130 КУпАП, ні за фактами водіння в нетверезому стані після 1 липня 2020 року поки немає проваджень про кримінальні проступки. Тому говорити про ефективну тактику захисту за цією нормою складно.
Станом на цей момент, очевидно, що суди читають норми закону згідно з їх дією в часі та не ризикують притягувати за частиною статті 130 КУпАП, що втратила чинність. Інших матеріалів їм не надають. Таким чином, розраховував на це законодавець чи ні, він надав додатковий інструмент захисту на випадок притягнення до відповідальності за таке порушення. І, безумовно, адвокати, захищаючи свого клієнта, підозрюваного в його скоєнні, повинні використовувати і такі аргументи.
