Як правильно сформулювати позовні вимоги, слухачам Школи судової практики Legal High School розповів Олександр Онуфрієнко, партнер ЮФ Asters.
Лектор переконаний, що спочатку важливо зрозуміти, хто адресат. Першою і основною фігурою процесу є суддя. Проте перед тим, як справа потрапить до нього, заяву розглядатиме секретар чи помічник судді, щоб перевірити наявність підстав для повернення скарги. Наступний адресат позову — відповідач, якому в позовній заяві треба пояснити позицію сторони обвинувачення та чітко сформульовану суму позовних вимог. Важливо розуміти, що навіть у разі вашої перемоги в суді першої інстанції шанси оскаржити це рішення у відповідача є. Саме тому власне позов — це найголовніший документ, а документи, що подаються до апеляційної та касаційної інстанції, є похідними від нього, тому категорично заборонено застосовувати як виправдування те, що певні обставини можна буде «дописати» згодом.
Олександр Онуфрієнко звертає увагу на особливості складання позовної заяви. Перш за все, необхідно дуже стисло, але змістовно, викласти фабулу справи (пояснити, з яких причин виник конфлікт). По-друге, в заяві позивач хоче донести власну оціночну позицію щодо того, що його дії є законними та єдино можливими в ситуації, що склалася, а дії відповідача — відповідно незаконними. Також треба діяти на випередження й розкритикувати очікувану позицію відповідача, навіть якщо ви ще не бачили відзиву на позовну заяву. Кожен позивач хоче добитися того, аби суд керувався наданими ним документами, і отримати рішення на власну користь. Але одного бажання недостатньо. Так, у дуже складних процесах із сильними опонентами сторона обвинувачення розуміє, що перемогти в першій інстанції буде важко, проте факти, наведені в позовній заяві, можуть допомогти на наступних стадіях розгляду справи.
Лектор розповів, яким має бути зміст позовної заяви за ГПК України, оскільки до такої заяви висувається більше вимог. У першу чергу вона повинна містити всі ті реквізити, які вимагаються відповідно до закону.
Особливу увагу Олександр Онуфрієнко приділив визначенню ціни позову, адже є два підходи до такого визначення. У першому випадку зазначається власне ціна і перераховуються позовні вимоги, а от другий варіант передбачає випадки, коли позивач не знає, яку суму він може отримати (коли витребовується майно, ціна якого невідома, позивач хоче розділити майно, розмір якого невідомий, тощо).
Безумовно, важливим є наведення правових підстав позову. На думку лектора, варто зазначати спочатку правові підстави, що містяться в кодексах, далі — встановлені законом, а вже потім — підстави, визначені спеціальними нормативно-правовими актами. І, природно, все має бути коротко та змістовно.
У кодексах тепер передбачений також новий обов’язковий для зазначення в позові пункт — попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку з розглядом справи.
У разі пред’явлення позову особою, якій законом надане право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві мають бути зазначені підстави такого звернення. В іншому випадку можуть виникнути труднощі. Наприклад, інвестиційний фонд є юридичною особою, якою замість органів управління керує інша юрособа, що й має управляти активами. Однак у законодавстві не зазначено, що компанія з управління активами може подавати позови в інтересах іншої юрособи.
Також Олександр Онуфрієнко вважає, що обсяг позову не має бути надто великим. Максимально можна виразити всі свої позовні вимоги на десяти сторінках. Що стосується цитування нормативних актів, то лектор запевнив: використовувати такий прийом можна, проте зловживати ним категорично заборонено. Використані цитати повинні бути максимально чіткими й мати прямий стосунок до відображених у позові фактів.
