Позови про визнання будь-яких угод недійсними мають бути аргументованими відповідно до цивільно-правових та господарсько-правових інститутів — Олександр Онуфрієнко

Про український досвід оскарження сквіз-ауту слухачам Legal High School розповів Олександр Онуфрієнко, партнер Asters. Він нагадав, що 2017 року Закон України «Про акціонерні товариства» було доповнено статтею 65-2, яка передбачала обов’язковий продаж акцій акціонерами на вимогу особи, яка є власником домінуючого контрольного (95% і більше) пакета акцій. На думку лектора, ця норма, в тому числі, дозволила розв’язати проблему так званих мертвих акціонерів, а також скоротити витрати на комунікації з міноритарними акціонерами. Принагідно лектор навів приклад, коли 7% акціонерів складали 25 тисяч осіб, відповідно, і витрати на комунікацію (проведення загальних зборів акціонерів) складали суттєву суму, причому жодного впливу на рішення вони чинити не могли.

Лектор наголосив, що інститут сквіз-ауту виник в інших країнах досить давно і спрямований на оптимізацію роботи акціонерних товариств. Він розповів про механізм викупу акцій у міноритаріїв, передбачений законом. При цьому Олександр Онуфрієнко нагадав, що раніше в законі передбачалося лише право міноритарія вимагати здійснення обов’язкового викупу акціонерним товариством належних йому акцій за певних умов. Так, лектор вважає, що введення інституту сквіз-ауту встановлює баланс щодо можливості примусового викупу акцій: тепер таку можливість мають як мажоритарні, так і міноритарні акціонери. Лектор розповів про побоювання, які виникали в ході роботи над запровадженням процедури сквіз-ауту, що були пов’язані з ціною викупу. За його словами, міноритарних акціонерів умовно можна розділити на кілька категорій: одні вважають, що процедура сквіз-ауту як примусовий викуп порушує їхні права як власників акцій (тобто йдеться про право власності), інші — не згодна продавати акції, бо запропонована мажоритарним акціонером ціна — нижче очікуваної, тобто спір не про право, а про ціну викупу.

Лектор розповів про історію спроби оскарження конституційності сквіз-ауту, яка закінчилася відмовою у відкритті конституційного провадження за формальними ознаками. За його словами, аргументи про те, що процедура сквіз-ауту не відповідає приписам частини 5 статті 41 Конституції України, не знайшла відгуку в КСУ.

При цьому, за словами лектора, говорячи про неконституційність сквіз-ауту, ініціатори подання до КСУ також наводили аргументи щодо формування ціни викупу, що є, на його думку, стратегічною помилкою, бо неконституційність примусового відчуження не може залежати від способів і розмірів оцінки майна та вимог до суб’єкта оцінювання.

Лектор розповів про досвід запровадження та оскарження сквіз-ауту в інших країнах світу та зазначив, що в усіх країнах, крім Грузії, примусовий викуп акцій міноритаріїв визнаний конституційним. Так само і ЄСПЛ вважає можливим примусовий викуп майна за певних умов.

Аналізуючи судову практику на прикладі відкритих матеріалів конкретної справи, лектор зазначив, що спроби скасувати сквіз-аут у межах господарського процесу в першій і другій інстанціях не були вирішені позитивно на користь позивачів — у позові було відмовлено повністю. Наразі триває розгляд касаційної скарги у Верховному Суді.

Олександр Онуфрієнко зазначив, що, на його думку, позови про визнання будь-яких угод недійсними мають бути аргументованими відповідно до цивільно-правових та господарсько-правових інститутів. Доводи про неконституційність норм закону та про низьку ціну можуть бути використані як вторинні, але не можуть бути основними аргументами в таких справах. На його переконання, заяви про те, що внаслідок сквіз-ауту міноритарний акціонер отримав меншу суму, ніж міг би отримати в майбутньому у ході вільного продажу, також не можуть бути аргументом для визнання угоди недійсною.

Утім, наступне слухання у Верховному Суді відбудеться вже 10 листопада 2020 року, тож ми матимемо змогу дізнатися про позицію вищої судової інстанції з цього приводу.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів та адвокатів

Кошик