«Підстави повернення обвинувального акта судом. Практика судів за результатами розгляду апеляційних скарг прокурорів» — наступна тема блоку «Обвинувальний акт. Підготовче засідання» Школи кримінальної практики LHS. Про це учасникам розповів Євген Ріяко, керуючий партнер ЮК «Ріяко і Партнери».
Власне, всі підстави повернення обвинувального акта лектор умовно розділив на кілька блоків. Один із них найбільш малозначний — «неоднозначні». Він зазначив, що сюди можна зарахувати такий фактор, як «невручення обвинувального акта». Подібна практика раніше була дуже суттєвою, але сьогодні практично зійшла нанівець.
Крім того, серед «неоднозначних» підстав пан Ріяко назвав повторне невручення і озвучив ряд технічних помилок, що містяться в обвинувальному акті, які можуть стати підставою для його повернення.
«Недоліки реєстру» — ще одна підстава, яка може стати причиною повернення. Проте, за словами лектора, стаття 191 КПК України містить тільки претензії до обвинувального акта і в цьому питанні судова практика ще не склалася. «На мою думку, в співвідношенні 70 на 30% ми не маємо права пред’являти претензії до реєстру, оскільки КПК України передбачає в першу чергу підстави для відхилення саме обвинувального акта», — відзначив Євген Ріяко.
Наступні підстави — «можливі». Зокрема, коли в обвинувальному акті зроблено акцент на тому, що людина вже скоїла злочин. Проте тільки на цій підставі суд не приймає рішення про повернення обвинувального акта, але загалом вона все ж враховується.
«В обвинувальному акті обов’язково має бути зазначено розмір шкоди» — озвучив наступну можливу підставу лектор. Проте, за його словами, суди дотримуються думки, що в обвинувальному акті не може бути посилань на докази, оскільки це призводить до порушення рівності сторін у можливості надавати до суду докази і власну версію подій.
Останній, третій блок підстав, на які звернув увагу лектор, — «класичні». «Це ті підстави, які судді завжди чують та із задоволенням використовують», — зазначив він. Власне, серед них пан Ріяко виділив виклад фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими. У цьому контексті йдеться про неповні, що не конкретизовані, суперечливі, непослідовні обставини. Друга підстава — правова кваліфікація з посиланням на закон України про кримінальну відповідальність. Тут підставою може бути незгода з кваліфікацією або відсутність посилання на відповідну норму закону.
І третя класична підстава — формулювання обвинувачення, тобто відсутність зміни статусу, відсутність по суті обвинувачення.
Також лектор навів приклади судової практики у цій сфері.
«Не завжди потрібно використовувати всі інструменти, які є в кримінальному процесуальному законодавстві, оскільки вони не завжди відповідають реальним вимогам клієнта», — резюмував Євген Ріяко.
