Структурування бізнесу для цілей IPO — тема лекції Олега Мальського, партнера, керівника практики корпоративного права та М&A МЮГ Eterna Law. Лектор розпочав з того, що ІРО — це в першу чергу залучення інвестицій, адже на певному етапі розвитку компанії настає необхідність залучення сторонніх коштів. І одним із джерел є залучення коштів широкого загалу, а не кількох великих інвесторів. ІРО — це не продаж активів компанії, а на 90% залучення коштів на розвиток підприємства. Звісно, можна залучити кошти кількох великих інвесторів, продавши їм частину бізнесу на умовах закритості, а можна — залучити кошти з усього світу, розмістивши акції компанії на відкритому ринку.
Вихід компаній на ринки зовнішніх запозичень, на думку лектора, пов’язаний з наявністю великої кількості грошових коштів у приватних осіб, котрі вони хочуть інвестувати. При залученні коштів великої кількості недосвідчених інвесторів завжди є можливість шахрайства, тому на ринку з’явився регулятор (як правило, комісія з цінних паперів), котрий має захищати інтереси малих інвесторів. Для цього до компанії, котра хоче розмістити свої акції на відкритому ринку, застосовується ряд вимог.
Лектор навів приклади найбільших публічних залучень капіталу, рекордсменом яких досі є китайський холдинг Alibaba Group, котрий за рахунок ІРО залучив на біржі Нью-Йорка 25 млрд доларів. А також розповів про технічну процедуру виводу компанії на ІРО. Зокрема, він зазначив, що термін підготовки до розміщення акцій триває від 4 до 12 місяців. Він включає приведення звітної документації підприємства до певного стандарту та її ґрунтовний аудит, консультації юристів з метою консолідації та структурування бізнесу та виконання нормативних вимог регулятора до документації компанії.
Наступний крок — маркетинг, тобто широка презентація концепції компанії та мети залучення інвестицій. Презентація може бути доволі ґрунтовною — це документ на більш ніж 300 сторінок, підготовка якого професіоналами триває близько року і коштує недешево. У цьому документі обов’язково зазначаються так звані ризик-фактори, котрі можуть негативно позначитися на потенційних прибутках компанії, аби інвестори мали повне уявлення, куди вони вкладають кошти. Публічне розміщення вимагає від компанії ведення прозорого бізнесу — звітності тощо, аби інвестори мали уявлення про стан її справ, що вимагає безліч часу і коштів. Відтак, інколи компанії після ІРО йдуть з ринку.
За словами Олега Мальського, така процедура була чинною впродовж століття, до того часу, поки не виникла система ІСО. Ця система з’явилася 15 років тому, з розвитком криптовалют і технології блокчейну, котра гарантувала розвиток без втручання держави. Процедура виходу на ринок запозичень за системою ІСО приблизно вдвоє коротша, ніж за системою ІРО за часом, і презентація в ІСО займає 20 сторінок проти 300 у ІРО. Порівнюючи результати двох систем, лектор доходить висновку, що нова система дозволяє залучити у рази більші кошти при суттєво менших витратах.
Лектор наголосив, що наразі проблемою є те, що регулятор, котрий добре навчився регулювати роботу традиційної біржі та її гравців, не готовий працювати в нових умовах і повноцінне регулювання у царині ІСО наразі відсутнє. Приблизно така ж ситуація виникла, коли з’явився інтернет, що попервах не мав правового регулювання.
