Про ліцензійні договори на використання торгової марки розповіла патентний повірений ПЮА «Дубинський і Ошарова» Ольга Леончик

Про ліцензійні договори на використання торгової марки розповіла патентний повірений патентно-юридичної агенції «Дубинський і Ошарова» Ольга Леончик.

На початку лекції пані Леончик зупинилася на законодавчому визначенні даного об’єкта права інтелектуальної власності та зробила огляд відкритих джерел (відкритих реєстрів), в яких містилися відомості про видані та чинні охоронні документи, використовуючи які ліцензіат може перевірити наявність, а також обсяг прав у потенційного ліцензіара.

Інформація щодо свідоцтв України на знаки для товарів і послуг розміщена на офіційних сайтах «Укрпатенту» та Міністерства економіки розвитку і торгівлі України, з відомостями про міжнародні реєстрації можна ознайомитися на сайті ВОІВ (Всесвітня організація інтелектуальної власності).

Далі спікер розповіла, що відповідно до цивільного законодавства використання об’єкта інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право надавати такий дозвіл на використання об’єкта. Умови надання дозволу (видача ліцензії) на використання об’єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором.

Доповідач розповіла про види договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, ліцензії на використання об’єкта права інтелектуальної власності, ліцензійні договори, структуру та обов’язкові умови ліцензійних договорів на використання торгових марок і додала, що ліцензійний договір має бути укладено у письмовій формі, при цьому його державна реєстрація не потрібна.

Говорячи про сторони ліцензійного договору, пані Леончик зазначила, що право інтелектуальної власності на торгову марку може належати одночасно кільком особам: фізичним або юридичним. У такому випадку право інтелектуальної власності може здійснюватися за договором між ними, а у разі відсутності такого договору здійснюється спільно. Також за відсутності договору кожен із власників може використовувати знак на власний розсуд, при цьому жоден із них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання знака іншій особі або передавати право власності на знак без згоди інших власників.

«Варто зазначити, що предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, що не були дійсними на момент укладення договору», — звернула увагу спікер.

Лектор розповіла також про види ліцензій на використання об’єктів права інтелектуальної власності. Відповідно до Цивільного кодексу України ліцензія може бути виключною, одиничною або невиключною. Строк дії ліцензійного договору не може перевищувати строку чинності виключного майнового права на торгову марку. Територія дії ліцензійного договору обмежена територією охорони виключних майнових прав.

Лектор звернула увагу слухачів на те, що умова щодо якості товарів і/або послуг, вироблених або наданих на підставі ліцензійного договору, є істотною і обов’язковою для цього виду договорів. У ліцензійному договорі необхідно вказати конкретні права, що надаються за договором, способи використання, а також розмір, порядок і строки виплати ліцензійних платежів.

Крім зазначених умов, у ліцензійному договорі сторонам також важливо визначити взаємні права та обов’язки, зробити необхідні заяви і гарантії, передбачити умови і порядок дострокового припинення або розірвання договору, правові наслідки для сторін при зміні умов ліцензійного договору, положення про захист переданих прав і врегулювання можливих спорів, а також інші умови, які сторони можуть вважати для себе істотними на момент укладення ліцензійного договору.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів