Про особливості амністії розповіла Марина Мацегора

У LHS розпочався блок «Приведення вироку до виконання». З лекцією про амністію, а саме — про порядок дій для звільнення від відбування вже призначеного покарання, виступила адвокат Марина Мацегора. За її словами, амністія регулюється Законом України «Про застосування амністії в Україні» від 1 жовтня 1996 року. Амністією називають повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки щодо цих осіб не набули законної сили.

Амністія не може бути застосована до осіб, яким смертну кару в порядку помилування замінено на позбавлення волі, і до осіб, яких засуджено до довічного позбавлення волі; осіб, які мають дві і більше судимостей за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів, крім випадків індивідуальної амністії; осіб, яких засуджено за злочини проти основ національної безпеки України, терористичний акт, бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах; осіб, яких засуджено за злочин або злочини, що спричинили загибель двох і більше осіб; осіб, стосовно яких протягом останніх десяти років було застосовано амністію або помилування незалежно від зняття чи погашення судимості та які знову вчинили умисне кримінальне правопорушення. Також амністія не застосовується до осіб, засуджених за умисне вбивство, катування, насильницьке донорство, незаконне позбавлення волі або викрадення людини, якщо при цьому сталося заподіяння смерті, або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що потягнули за собою смерть. Законом про амністію можуть бути визначені й інші категорії осіб, на яких амністія не поширюється.

Марина Мацегора підкреслила, що в місцях позбавлення волі кримінально-виконавчої системи України, які контролюються українською владою, тобто без установ Криму та окупованої частини Донецької і Луганської областей, згідно з даними Адміністрації кримінально-виконавчої служби України, станом на 1 січня 2020 року утримувалося 52 863 особи.

Перевищення житлової площі для засуджених та незадовільне матеріально-технічне забезпечення установ значно погіршують умови тримання осіб в установах виконання покарань і призводить до порушення їхніх прав та законних інтересів, а подекуди й смертності, випадків суїциду.

Лектор акцентувала увагу на тому, що попри те, що, за словами міністра юстиції Дениса Малюськи, за весь період епідемії від коронавірусу померло три в’язні, під час смерті осіб у місцях позбавлення волі і обов’язковому розтині тіла, смерть унаслідок захворювання на COVID-19 не фіксується.

Адвокат відзначила, що за амністією 2016 року були звільнені люди, які вперше вчинили злочини невеликої тяжкості, ветерани війни і жінки, особи, які мають хронічні захворювання, та інші. Тобто ті, які не становлять загрози для суспільства. Після 2016 року амністії не проводились. Максимально можливе звільнення в’язнів як засіб запобігання пандемії COVID-19 є загальною рекомендацією всіх міждержавних організацій і фактично єдиним засобом пом’якшення наслідків хвороби. Ув’язнених звільнили в різний спосіб — по амністії, через помилування або умовно-достроково щонайменше 26 країн у світі, в тому числі й із жорсткими політичними режимами (наприклад, в Ірані). В Європі цю політику підтримали Німеччина, Франція, Італія, Австрія, Португалія, Кіпр, Бельгія, Норвегія та інші.

За словами Марини Мацегори, проєкт Закону України №3181 «Про амністію у 2020 році» Комітет Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності рекомендуватиме відправити на доопрацювання, а проєкт Закону №3396 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання виникненню і поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, в установах виконання покарань та місцях попереднього ув’язнення» одноголосно відхилений.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів та адвокатів

Кошик