Про злочини в банківській сфері та про особливості проведення слідчих дій у банку в рамках Спецкурсу Legal High School для адвокатів банківського сектору розповів радник EQUITY Родіон Кокош. Він звернув увагу на те, що злочини в банківській сфері займають значну частину всіх економічних злочинів, які вчиняються на території України. «Вони займають приблизно 15% від усього масиву злочинів. У свою чергу, якщо дивитися в розрізі всіх злочинів, то правопорушення у фінансово-кредитній сфері, кредитно-операційній сфері займають близько 1% від усіх злочинів, які вчиняються», — зазначив Родіон Кокош.
Спікер розповів про види злочинів, за якими розпочинається досудове розслідування за участю банків. Зокрема, Родіон Кокош вказав на необхідність розділяти злочини на дві категорії: ті, що вчиняються посадовими особами банків (акціонерами), і ті, що вчиняються проти банків третіми особами. Розповідаючи про кримінальні провадження, які розпочинаються стосовно посадових осіб банку, він звернув увагу на те, що вони найчастіше порушуються на підставі статті 191 Кримінального кодексу (КК) України за фактом привласнення, розтрати або заволодіння майном банку шляхом зловживання службовим становищем.
За словами лектора, кваліфікації дій та обвинувальних вироків за статтею 232 КК України надзвичайно мало. Проте ця стаття застосовується виключно у разі, якщо потерпілою особою за фактом розголошення комерційної інформації чи інформації, яка містить банківську таємницю, буде лише суб’єкт господарювання. «Якщо, наприклад, банк розповсюдив комерційну інформацію стосовно фізичної особи, то складу злочину за статтею 232 КК України не буде. Проте Цивільний кодекс України у статті 1160 надає право відшкодувати збитки, завдані несанкціонованим розповсюдженням інформації, яка містить банківську таємницю», — підкреслив лектор. У свою чергу, у кримінальних провадженнях стосовно осіб, які вчинили незаконні дії щодо коштів банку та його активів, їх також можуть кваліфікувати за статтею 191 КК України. Проте, як правило, вони виступають як пособники такого злочину.
Також Родіон Кокош звернув увагу на те, що злочини в банківській сфері переважно розслідуються Національною поліцією України. Лише в тому випадку, якщо провадження здійснюється щодо спеціальних суб’єктів, а також у випадку, якщо предметом злочину є кошти юрособи, з часткою державної власності, то їх розслідує НАБУ.
Розповідаючи про особливості проведення слідчих дій у банку, лектор відзначив, що тимчасовий доступ і обшук є значним ризиком «витоку» банківської таємниці, оскільки як тільки документи будуть надані слідчому, вони будуть покладені в основу матеріалів кримінального провадження. «Наприклад, у ході ознайомлення з цими матеріалами інша сторона отримає доступ до інформації, яка містить банківську таємницю. Така ситуація є дуже негативною з точки зору можливих позовів фізичних осіб до банку про відшкодування збитків, завданих поширенням банківської таємниці», — зауважив Родіон Кокош.
Також він порадив зосередити свою увагу на підготовці до проведення обшуку. Мають бути підготовлені всі працівники банку. Така підготовка може бути здійснена шляхом проведення профілактичної роботи і пояснення, яким чином необхідно діяти у разі обшуку. «При вилученні комп’ютерної техніки, жорстких дисків необхідно наполягати на тому, щоб зазначалися ідентифікуючі дані частин системних блоків чи серверного обладнання», — підкреслив спікер.
За його словами, під час проведення слідчої дії за групою слідчих та оперативних працівників необхідно закріпити працівників служби безпеки банку та адвокатів, щоб відстежувати їх переміщення, і те, що вони роблять. «У протоколі обшуку треба зазначати про всі порушення, які були допущенні слідчим. Також потрібно наполягати, щоб у додатках до протоколу максимально деталізовано вказувалось все майно, яке вилучається», — наголосив Родіон Кокош.
